Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

Я окремо привітався з кожним завербованим. Загалом, букет був типовий — дві парочки кровозмісників, братів та сестер, одна лесбійка і двоє віровідступників, що прийняли християнство, — Дім Одіна ніколи не відзначався релігійною терпимістю та толерантним ставленням до сексуальних меншин. Я орієнтував Діоніса саме на таких контингент вигнанців — чиї проступки розцінювалися як тяжкі злочини здебільшого через умовності, прийняті в тих чи інших Домах. Так, наприклад, у Сутінках релігійні переконання та сексуальна орієнтація вважалися особистою справою кожної людини. З іншого боку, за інцест карали скрізь, хоч і по-різному, але я й сам цим грішив і, може, тому ставився до кровозмісників поблажливо.

А втім, особливо перебирати мені не випадало. Мене не влаштовували вигнанці, що справді вчинили злочин — патолоґічні вбивці, ґвалтівники, різні збоченці, заколотники, анархісти й інша така ж братія. А вербувати повноправних членів Домів я не хотів — з тих причин, про які казав Морґанові та Дейдрі. Що ж до вигнанців, то їхнє становище давало надійні важелі впливу на них, і я міг розраховувати, що вони стануть допомагати мені не за майбутні високі посади та титули, а єдино лише за можливість знову стати членами чаклунської спільноти. За час свого перебування в Екваторі я вже переправив на Землю Артура сто шістнадцять осіб; а з урахуванням цих сімох буде сто двадцять три. Залишалося ще восьмеро — проте вони не належали до вигнанців, це були мої давні друзі та родичі, яким я цілком довіряв. Їм я відводив дещо іншу роль, ніж решті. На відміну від „підсадних качок“, вони мали стати моїми офіційними помічниками. Наближення до престолу кількох чужинців не викличе особливого незадоволення серед моїх підданих, навпаки навіть — вони зрадіють появі нових людей, що допомагатимуть їм опановувати Формотворчі.

— Отже, — сказав я, звертаючись до сімох дітей Одіна. — Зараз я переправлю вас у Серединні світи, де моя сестра Бренда прийме вас і в загальних рисах ознайомить із Землею Артура. Потім ви самі станете вивчати її, ввійдете в роль тамтешніх мешканців, вихідців зі Скандинавії, кожен з вас придумає собі правдоподібну легенду, а за місяць-півтора прибуде до Лоґрісу, буцімто почувши про те, що я роздаю вічну молодість та могутність. Зустрівши там знайомих, в жодному разі не показуйте, що знаєте їх. Крім того, тримайтеся окремо й один від одного, щоб ніхто нічого не запідозрив, коли я вирішу, що всі ви будете допущені до Причастя „за високою майстерністю“. А потім можете знайомитися, ставати друзями, одружуватися… але не до цього. — Я зробив паузу і значуще подивився на дві сімейні парочки. Те, що я казав, було лише квінтесенцією докладних інструкцій, що їх вони вже отримали від Діоніса. Та зайве повторення ніколи не шкодить. — Власне, умови вам відомі, ви погодилися з ними й заприсяглися дотримуватися всіх пунктів нашої угоди. Це дозволить вам стати повноправними членами Дому, нічим не гіршими, але й не кращими за інших. Будь-які ваші претензії на привілейоване становище будуть розглядатися мною як серйозна провина, що дає мені право відмовитися від послуг порушника. Питання є?

Якийсь час усі семеро перезиралися в нерішучості. Очевидно, хотіли запитати про Джерело — просто так, з чистої цікавості. На мою вимогу, Діоніс при доборі кандидатур дотримувався ще й таких критеріїв, як низький рівень честолюбства, підвищена обережність, навіть боязкість, і не надто майстерне володіння силами. Це, звісно, послаблювало мою команду, але водночас убезпечувало від проявів зайвих владних амбіцій з боку „підсадних качок“. Насамперед, я потребував учителів — розумних, освічених, старанних, та загалом пересічних людей, що навчать місцевих чаклунів і відьом керувати Формотворчими, а потім відійдуть у тінь, задовольнившись статусом рядових членів нового Дому.

Зрештою мені поставили кілька несуттєвих запитань, я відповів на них, потім наказав усім сімом стати посеред холу якнайближче один до одного і викликав на зв’язок сестру. Бренда відповіла, що вже готова до прийому.

Ідея прямого сполучення між Серединними й Екваторіальними світами виникла в мене та Бренди одночасно. Поштовхом до цього стала здатність Бронвен проникати в Безчасів’я як з того, так і з іншого боку нескінченності. Ані мені, ані Бренді це не вдавалося, зате ми швидко навчилися переправляти один одному неживі предмети. Потім настала черга живих істот, і незабаром десять сімей пухнастиків, на превелику радість Пенелопи, замешкали у двірському парку Авалона. А за кілька днів ми ризикнули одним добровольцем з-поміж „підсадних качок“. Операція пройшла гладко, і того ж дня я переправив на Землю Артура ще дюжину найманців. Таким чином, відпала необхідність вести за собою по Тунелю в нескінченність понад сотню людей. Та й мені самому більше не треба було перетинати це пекло — досить присутності адепта по інший бік нескінченності, щоб з його допомогою зробити миттєвий стрибок. До речі, я пропонував Бренді відвідати братове коронування, а потім повернутися назад, „схопившись“ за Морґана, але вона навідріз відмовилася. Найпевніше, через Брендона. Я підозрював, що за весь цей час вони жодного разу не зв’язувалися — обоє, що називається, пішли на принцип. Бідолашні мої близнюки…