Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

— Що ти тут робиш?

Дана винувато закліпала.

— Я… хотіла до Джерела…

— Та невже? — уїдливо мовив я. — Ніколи б не здогадався!

Дана схопилася за моє плече і спробувала підвестися. Я допоміг їй сісти, після чого дуже неохоче забрав свою руку з її талії.

— Як почуваєшся?

— Так собі, — відповіла вона. — Голова паморочиться.

— Ще б пак! Ти добряче врізалась у мене.

— Вибач. Я хотіла проскочити перед тобою.

— Ясно… А як тобі вдалося пройти?

— Я налаштувалася на Знак Сили, — пояснила Дана. — Ще під час Колінового коронування. Хотіла потрапити разом з ним до Джерела і допомогти йому. Але тоді не змогла. А ось тепер скористалася з нагоди… — Вона зітхнула. — Ти маєш зрозуміти, Артуре. Коли Колін зрікся престолу, він пропонував мені піти з ним, обіцяв дати Силу…

— Розумію, — сказав я. — І дарма ти влаштувала цю партизанщину. Я й так збирався привести тебе до Джерела.

Дана здивовано глянула на мене:

— Хіба я знала! Я думала, що ти допустиш лише рідних.

Я похитав головою:

— Цього було б мало. Мені потрібні і ти, і Морґан… До речі, він теж з тобою?

— Так, він знає про мої плани. Я попросила його про допомогу, щоб він відвернув від мене увагу Бренди.

— Отже, нічний наїзд на Брендона був частиною вашого задуму?

— Ні, Морґан сам виявив ініціативу. Не знаю, чого він хотів.

— Як чого? Стати твоїм Провідником. З усіма відповідними наслідками.- І що б це дало? Знак Життя однаково мала б Дейдра, а вона… — Дана замовкла, а в її очах сяйнуло розуміння. — О боже! Як я раніше не збагнула…

— А от Морґан збагнув, — сказав я. — Вірніше, запідозрив, що в разі, коли до Джерела проходить жінка, активнішим стає зв’язок з Провідником-чоловіком. А вчора вночі, у розмові зі мною, отримав підтвердження свого здогаду.

— І тут-таки звернувся до Брендона, — кивнула Дана. — Умовляв його, благав, варнякав про престиж, про авторитет…

— Стривай-но! — сказав я, мов громом уражений раптовою підозрою. — Звідки ти знаєш?

Дана почервоніла і збентежено потупилася.

— Я… ми з Брендоном… ну…

Я гірко розсміявся, згадавши Брендині слова: „Йому снилася Дана“. Атож, снилася! Наяву…

Я різко обірвав свій сміх, звівся на ноги й сухо промовив:

— Ходімо до Джерела. — І, не чекаючи на відповідь, став підніматися схилом пагорба.

— Артуре, — несміливо озвалася Дана.

— Га? — Я зупинився, але не озирнувся.

— Я… Ні, нічого.

— То ходімо.

Весь шлях ми подолали мовчки. Дана йшла за мною, не намагаючись наздогнати мене, а я, своєю чергою, не сповільнював ходу, щоб зачекати її. Я не хотів, щоб вона бачила моє обличчя — дзеркало моєї душі, що в ті гіркі хвилини було аж надто красномовним. Мене поймали злість, досада, роздратування і багато інших почуттів з неґативного спектра людських емоцій. Я почував себе цілковитим йолопом. Мені було боляче й соромно на думку про те, що коли я засинав, уявляючи в своїх обіймах Дану, сама вона засинала в обіймах мого брата…

„Йому снилася Дана.“

Ха! Ха-ха-ха!

Нітрохи не смішно…

Лише на прогалині, біля оточеного мармуровим парапетом водоймища, я трохи заспокоївся, опанував себе й повернувся до Дани.

— Це Джерело, — сказав я буденним тоном. — Точніше, його фізичний прояв. Підійди ближче, не бійся.

Дана підступила до парапету впритул і спрямувала погляд на фонтан синіх жарин у його центрі.

— Він хвилюється через мою присутність?

— Атож. Звідки ти знаєш?

— Від Бренди. Вона досить точно описала мені і Безчасів’я, і саме Джерело.

— Гм… А Бренда розповідала про роль контакту з матеріальним світом?

— Я знаю, що він необхідний для успішної посвяти. І ще він породжує потяг — це я знала й раніше. Але досі думала, що матиму контакт з Дейдрою. А вона жінка, тож це зміцнило б нашу дружбу і поклало край сваркам.

Мені залишалося тільки подивуватися її наївності.

— Дружба буває різна, Дано.

— Про що ти?

— Власне, ні про що. Зараз це не актуально, бо ти маєш контакт з Брендоном.

Вона знизала плечима:

— Тим краще. Ми ж однаково…

Я не хотів чути продовження, тому швидко урвав її:

— Не все так просто. Наслідки контакту для адепта Джерела зовсім інші, ніж для його Провідника. Передовсім скажи: що для тебе важливіше — кохати чи бути коханою?

Дана подивилась на мене з жалем і співчуттям. Мабуть, вирішила, що звістка про її стосунки з Брендоном кепсько вплинула на мій психічний стан. Цілком можливо, що вона була недалека від істини.

— І те, й інше, Артуре, — м’яко відповіла Дана. — Я хочу взаємності.