Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

— Отож-бо. Важливо не тільки зробити те, що хочеш зробити; ще важливіше зробити тільки те, що хочеш зробити. А Зевс досконало володів мистецтвом керування погодою. Йому єдиному Янус дозволяв викликати грози в Країні Сутінків. Дні, коли він це робив, називали Днями Гніву.

— Звучить загрозливо.

— Аж ніяк. Апокаліптичний зміст цьому вислову надали християни. А в уявленні Сутінкових це лише символ спокути гріхів і самоочищення. Гнів, спрямований насамперед усередину себе, проти власних вад і пороків. Грози в Сутінках — це щось більше, ніж просто природний феномен. До них ставляться з захватом і благоговінням, їх вважають божественним одкровенням.

— Виходить, Зевс був богом?

— Він був правнуком Януса і першим понтифіком Олімпа. Це я знаю точно. А ще кажуть, що він став богом. Навіть Богом — з великої літери.

— Як Ісус?

— Це було задовго до Ісуса, і Зевса ніхто не розпинав на хресті. Просто одного чудового дня він зник, і відтоді його ніхто не бачив. Скептики стверджують, що йому до чортиків набридла влада, він подався мандрувати по світах і в цій подорожі помер. Інші щиро вірять, що Зевс здобув божественність.

— Дивина та й годі, — замислено промовила Бронвен. — Що могутніші люди, то впертіше вони шукають Бога. Наче сподіваються, що він захистить їх від самих себе.

— Може, так і є, — сказав я й видобув з кишені пачку сигарет. — Напевно, так і є.

Я взяв сигарету і збирався повернути пачку до кишені, аж тут Бронвен простягла руку.

— Пригостиш?

— Хіба ти палиш?

— Віднедавна, — відповіла вона, взявши сигарету. — Це твоя Бренда мене пристрастила. Постійно тиняється біля Джерела, мудрує щось зі своїм комп’ютером — ну а я ж Хазяйка, мушу за нею приглядати. Тож заразом і дечому навчилася в неї — і писати проґрами, і палити.

Я глибоко вдихнув тютюновий дим, затримав подих, потім видихнув. Як завжди, від першої затяжки після сну мені приємно запаморочилося в голові.

— Слухай, Бронвен, — нерішуче заговорив я. — Тільки… е-е… щоб це лишилося між нами…

Вона глянула на мене з розумінням і співчуттям:

— Ти про Дану?

— Так. З Даною в мене інакше, ніж було з тобою… — Я знову завагався, однак продовжив: — Боюсь, мої почуття до неї не пов’язані з Джерелом.

Бронвен заперечно похитала головою:

— Тут ти помиляєшся.

— Ні, я певен. Може, на початку воно й відіграло свою роль… Таки точно відіграло — зробило перший поштовх… розкрило мені очі… і я…

— І ти врешті прозрів, — допомогла мені Бронвен. — Зрозумів, що насправді кохаєш не Дейдру, а Дану.

— На жаль, так… І мені дуже боляче. Я відчуваю, що зможу вирвати Дейдру зі свого серця, але Дану…

— Вирвати Дану не зможеш, — підтвердила вона. — Ніколи. Нізащо. Вона стала твоєю невід’ємною часткою. Джерело закарбувало в тобі її емоційний образ, і якщо ти спробуєш стерти його, то цим себе вб’єш.

— Знову Джерело?! — вигукнув я.

— Авжеж воно рідненьке, — з сумною усмішкою промовила Бронвен. — В одному ти маєш рацію: те, що почував до мене і що почуваєш зараз до Дани — різні речі. Та це ще не означає, що Джерело непричетне до твоєї ніжної пристрасті. Просто наслідки контакту для Провідника і Посвяченого різні. В першому випадку це такий собі залишковий ефект від тісного емоційного зв’язку, щось на зразок приворотних чарів — вони досить сильні, але недовговічні. А от для Посвяченого все набагато серйозніше. Занурившись у Джерело, він закарбовує в собі сутність Провідника. Назавжди, до самої смерті. Ти був моїм Провідником, і тепер ти — частина мене самої. Ось чому я кохаю тебе й кохатиму завжди. Ось чому я забула про гордість і вперто нав’язуюсь тобі — вся моя гордість втонула в Джерелі. Ось чому Колін після свого коронування так різко змінив ставлення до Дани. Ось чому й ти втюкався в неї по самісінькі вуха.

Я понуро допалив сигарету і взяв наступну. Якщо Бронвен не брехала, то мої справи були ще гірші, ніж я думав. В такому разі єдине, чим можна було зарадити своєму скрутному становищу, це найближчими днями пропустити Дану до Джерела, ставши її Провідником. А от Дейдра… проблеми з нею залишаться. Та й з Брендоном вийде негарно — я відберу в нього наречену… А втім, це не біда — нехай шукає кохання у Дейдри. Нехай вона стане його Провідником. А згодом, коли її Дар визріє, й сама піде до Джерела за Брендонової підтримки. Отож залишалася дрібничка — скасувати завтрашнє весілля, не зчинивши скандалу…

Ніби почувши мої думки, Бронвен сказала: