Джон Толкін: Роверандом

Чимало найпопулярніших дитячих творів закорінено в казках, вигаданих для конкретних дітей, і такий несистемний, часто навіяний щасливим здогадом, підхід породжує потік ідей, які згодом викристалізовуються у високу літературу. У Толкінових коротких оповіданнях і віршах я аж надто добре вчуваю присутність і самого автора, і його дітей. Там ми натрапляємо на неймовірно оригінальні складники та події, які могли постати лише внаслідок спостережень і бесід, розбурханих двома чи й більше глибокими умами. Я ж — подумки — бачу, як мореплавець із «Лицарських пригод» народився, коли автор показав своїм дітям комаху, що пливла чи летіла літнього дня понад ставом, і взявся розмірковувати, назустріч яким пригодам вона прямує. Це — навіть переконливіше, ніж сюрреалістичний і дивовижний ряд мовних образів. — витворює в моїй уяві ту магічну мить передачі, коли ідея, що народилася в одній голові, закорінюється в іншій і породжує нову історію чи істоту.

Декотрі з інших поезій і казок звучать ніжніше, особистіше, елегійніше, тож їх — гадаю — було написано у професорському кабінеті, десь між лекціями та приватними уроками, в моменти перепочинку чи нудьги, такі як-от у писців, чиї «хайкуподібні» розмисли дійшли до нас на берегах сторінок манускриптів, що їх вони переписували. Хай би яким було їхнє походження, в цих текстах я найкраще відчуваю автора та ще більше ціную його майстерність розповідача завдяки легкості й вигадливості, що їх він надає декотрим із менш важливих творів.

Гадаю, хороші розповідачі казок потрібні нам зараз так само, як і тоді, коли передання з уст в уста було єдиним способом зберегти сказання; й активне передавання історій відіграє істотну роль у розвитку мозку. Якість історій, із якими ми стикаємось у період дорослішання, життєво важлива для нашого добробуту — точнісінько так само, як і якість їжі чи довколишнє середовище. Найпрекраснішим у процесі переповідання історій, до якого нам дано долучитись — і ми маємо чудові приклади цього у «Сказаннях із Небезпечного Королівства», — є те, що співпраця та взаємне зацікавлення розповідача й аудиторії кладуть початок спільної подорожі, яка може завести до вельми несподіваних і чудових місцин.

Алан Лі

Я, Авґустус Боніфаціус Амброзіус Авреліанус Антоніус, Милосердний і Величний, верховний владика, самодержець та Імператор Середнього Королівства, підписую (з лат., прим, перекл..).

Ідеться про події, які передували розвитку Інтересу до фольклору Інших країн. Англійські слова, як-от ельф, тривалий час перебували під впливом французьких (звідси й fay, faërie, fairy , себто «фея», «чудесниця», «чарівниця»): одначе пізніше, завдяки тому що їх використовували в перекладах. і ельф , і чарівниця набули значного колориту ґерманських, скандинавських і кельтських переказів і помітних ознак «прихованого народу», «упокоєних», «світлої родини».

Про можливий зв'язок між ірландським І-Бресейл і назвою Бразилія див.: Nansen, In Northern Mists, ii 223-30.

Їхній вплив поширився не лише на Англію. Виявляється, німецькі Elf. Elfe взято зі «Сну літньої ночі» в перекладі Вілянда (1764).

За винятком особливих випадків, як-от збірки вельських і гельських казок. Там історії про «Світлу Родину» чи Сяйливий Народ іноді виокремлюють як «чарівні» — на противагу до «народних», які стосуються інших дивовиж. У такому вжитку «чарівні казки» чи просто «казки» — це зазвичай короткі описи зовнішності «чарівниць» або ж їхнього втручання в людські справи. Та це розрізнення є лише наслідком перекладу.

Це твердження правдиве, навіть якщо ельфи є лише витворами Людського розуму, — «правдиве» в тешу сенсі, що воно в особливий спосіб відображає одне з Людських бачень Істини.

Див, нижче, с. 364.

Застереження, попередня заувага (з лат., прим, перекладача)

«Казки матінки Гуски» (з фр., прим, перекладача).

«Чарівна кімната» (з фр., прим, перекладача).

Беовульф. 111–112.

Див, прим. А наприкінці цього тексту (с. 386).

Імовірно, найближчим до Чарокраю є «Кравець із Ґлочестера». «Пані Тіґівінкл» була би такою самою близькою, якби не натяк на сон-пояснення. А ще до байок про тварин я долучив би «Вітер у вербах».