Террі Гудкайнд - Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

— І що ж, хлопчику мій?

— Я знаю, що протиріччя в реальності існувати не може.

— Я ніколи навіть уявити не міг того, що ти зробив, Річард.

— Але тієї ночі так і було. Порушено було не правило, про яке говорив ти, а зовсім інше. Я порушив правило, яке свідчить: люди часто вірять брехні, якщо бояться, що вона виявиться правдою. Правило несуперечливості реальності — один із способів, яким можна було перевірити мої припущення. Я так не зробив, і в цьому полягає моя помилка.

— Я розумію, як жахливо все повинно було виглядати, адже ти не міг знати про те, що сталося. Але це зовсім не означає, що я повинен припинити шукати істину заради бажання доставити тобі задоволення або через острах засмутити тебе. — На мить він зловив пильний погляд Ніккі. — Ніккі допомогла мені зрозуміти, якою неправильною була моя поведінка.

Він знову обернувся до діда.

— Думаю, ти хотів показати мені, що правило, на яке ти посилався, все ж головніше. Це значить, не можна мати цінності або цілі, які суперечать одна одній. Наприклад, ти не можеш стверджувати, що чесність — представляє значну цінність, і в той же час брехати всім. Ти не можеш оголосити своєю головною метою правосуддя, але відмовлятися нести відповідальність за свої злочинні дії.

Якщо в основі нашої боротьби лежить факт, що суперечності не можуть існувати, тоді чому ж режим Імперського Ордена настільки сильний. Вони оголошують своєю вищою метою служіння людині, але заради самовідданого порятунку однієї людини, вони легко жертвують життям інших. А кровопролиття пояснюють тим, що така жертва є моральним обов'язком самої жертви. Насправді це все — не що інше, як організований грабіж, турбота про щастя вбивць і злодіїв, і повна байдужість до їх жертв. Спроби досягти мети, залежної від такого протиріччя ведуть тільки до загального страждання і смерті. Це все одно що захищати право на життя, використовуючи смерть в якості засобу досягнення мети.

Це правило доводить, що я, подібно послідовникам Джегана, кажу про пошуки істини, а потім не перевіряючи своїх припущень, охоче повірив в брехню, побоюючись, що це і є правда. І цим порушую правило, про яке ти казав. Я повинен був розібратися в причинах протиріччя і знайти правду, яка була у мене прямо перед очима. Ось де я підвів сам себе.

— Ти хочеш сказати, що тепер вважаєш, що там і правда була похована Келен Амнелл? — Запитав Зедд.

— А хто сказав, що скелет належить жінці? Там не було ніяких доказів, здатних переконати мене, що це — її тіло. Я тільки припустив, що це так і є з побоювання, що припущення виявиться бути вірним. Але ж це не так.

Зедд глибоко вдихнув і повільно видихнув. — Твої міркування виглядають притягнутими за вуха, Річард.

— Хіба? Ти б зрадів моїм поясненням, якби я вирішив довести, що пророцтв не існує. Як доказ я міг би використовувати чисті сторінки в книгах, і зробив би висновок, що ваша віра в існування пророцтв абсолютно помилкова. Для тебе, який вважає, що існування пророцтв — незаперечний факт, не є протиріччям те, що сторінки в книгах пророцтв порожні. Ти намагаєшся пояснити цю незвичайну ситуацію за допомогою якихось фактів. Ти не складаєш певну думку без достатньої інформації, не закінчивши своє дослідження.

Яким би Шукачем я був, якби чинив так? Зрештою Шукачем людину робить її розум — а не меч. Меч — це просто інструмент, і ти сам не раз повторював мені це.

У випадку з Келен поки ще залишається дуже багато питань, щоб повірити, що бачене нами в ту дощову ніч — дійсно правда. Поки це не доведено так чи інакше, я збираюся продовжувати шукати відповіді — заради істини — тому що вважаю, що відбувається щось небезпечне, але, схоже, крім мене цього не розуміє ніхто. Я не кажу вже про необхідність відшукати жінку, яку я люблю, і якій потрібна моя допомога.

Зедд посміхнувся, як добрий дідусь.

— Чудово сказано, Річард. ясно і чітко. Але я чекаю доказів. Поки я чую тільки слова.

Річард рішуче вклонився дідові.

— Для початку, думаю, ти повинен визнати, що пророцтва, пов'язані з моїм життям і життям Келен, відсутні. І це досить підозріло. Навіть пам'ять про неї зникла. А тепер зникають пророцтва, в яких містилися посилання на неї. В обох випадках пам'ять про реальну людину і про пророцтва, що стосуються її була стерта. Ти розумієш, до чого я веду?

Ніккі з невимовним полегшенням бачила, що Річард знову почав мислити раціонально. І дивна річ: те, що він говорив, мало певний сенс.

— Так, хлопчику мій, я розумію твою думку, але, бач, в твоїй теорії є деякі прогалини.