Террі Гудкайнд - Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

— Щоб тобі було зовсім зрозуміло, дерево пророцтва стає старим і трухлявих, подібно до дерев у лісі. Чарівники усвідомлювали, що старе дерево в будь-який момент може впасти і перетворитися на гнилі уламки.

— Подібно як у всьому світі, дерево пророцтва не може існувати вічно. Приходить час, події, які передрікалися пророцтвами, відбуваються, гілки його, не замінені новими, перетворюються в непотрібне сухе гіляччя. З плином часу їх стає все більше. Іншими словами, без появи нових пророцтв, все, передбачене раніше, обов'язково знайде своє місце в потоці часу. І як тільки це відбудеться — магія пророцтва зникає, тому що попросту вичерпала сама себе.

— Ось тому була зібрана група чарівників, що вивчала цю проблему. Вони і виявили, що без підтримки пророчого дару, який живить гілки древа пророцтва, воно, в кінцевому рахунку, загине. Їх завдання, мета цієї праці, званого Відносини Континууму і Життєздатність Пророкувань полягає в тому, щоб спробувати зрозуміти, коли і як це станеться.

— Кращі уми серед пророків вивчали цю проблему, намагаючись зрозуміти, як врятувати древо пророцтва. За допомогою відомих їм формул і передбачень, заснованих на ослабленні зростання древа пророцтва і зниження числа народжуваних пророків, вони намагалися зрозуміти, скільки ще воно може витримати. Вони намагалися передбачити, коли древо магічного знання може звалитися під вагою помилкових пророцтв із закінченими термінами, коли ті досягнуть справжніх розгалужень. У той же час тяжкість помилкових розвилок все більше тиснула на все ще життєздатні розгалуження, які вже не могли бути відібрані істинними пророками — вони могли тільки передбачати, що древо стане все більш сприйнятливим до розпаду, подібно старому дереву в лісовій гущавині.

— Вони виявили, що вже довгий час пророцтва виявилися вразливими для виниклих проблем, число яких все зростало. Слабкість його, уклали вони, можна виразити у вигляді, що найбільше нагадує хробака. Вони припускали, що це явище прийметься руйнувати ще живі частини древа, починаючи з гілок, які найбільш життєздатні, подібно деревному черв'якові, що харчується живим деревом. Вони назвали це явище пророчим хробаком.

У тиші повітря, здавалося, тисне нестерпно.

Засунувши руки в задні кишені, Річард знизав плечима.

— І як це можна вилікувати?

Здивований його питанням, Зедд втупився на внука, немов він запитав, як можна вилікувати грозу.

— Вилікувати? Річард, чарівники, які вивчали цю проблему, передбачили також, що зупинити цей процес буде неможливо. В кінці своєї роботи вони прийшли до висновку, що без підживлення новими силами знову народжених пророків, древо пророцтва, в кінцевому рахунку, згниє і загине.

Вони пишуть, що здорове і сильне древо відродиться тільки тоді, коли у світі з'являться нові пророки. Тільки тоді проросте нове насіння пророцтв. Старі дерева завжди помирають і звільняють місце для нових паростків. Ці чарівники прийшли до висновку, що доля пророцтва в нинішніх умовах — старість, безсилля і швидка смерть.

Річарду доводилося мати справу з величезним числом проблем, викликаних пророцтвами, похмурий настрій, що панував в бібліотеці, заразив і його. Він кожну хвилину чекав, що з сусідньої кімнати вийде цілитель, щоб оголосити про кончину їх старіючого родича.

Він думав про всіх чарівників, обдарованих магією передбачення, відданих своїй справі, які намагалися внести посильний внесок у роботу, яка тепер гинула на їхніх очах. Він згадував про статую, яку створював тяжкою працею, і що відчув, коли вона була знищена.

Він думав про саме поняття смерті, яке було похмурим, яку б форму не прийняло. І це нагадало йому про те, що і сам він смертний… як і Келен.

А ще він подумав, що це найкраще, що могло б статися. Зрештою, якби люди перестали вважати, що пророцтво обумовило те, що відбувається з ними, вони, можливо, зрозуміли б, що повинні думати самостійно, і приймати рішення виходячи з власних інтересів. Можливо, звільнившись від влади пророкувань, люди краще могли б зрозуміти, що тільки вони самі керують власними долями. А, осягнувши це, люди збагнули б і ту загрозу, яка нависла над ними. І тоді вже усвідомили би цінність особистого вибору, який стоїть перед кожним, замість того, щоб безглуздо очікувати передбачені події.

— Судячи з того, що виявили ми з Енн, — слова Натана важко розірвали густе повітря бібліотеки. — Зникаюча гілку пророцтва відноситься до часу, що починається приблизно через рік після народження Річарда. Те, що ти розповів, звичайно ж, вказує на деякий сенс у тому, що відбувається, оскільки це — найбільш активна частина древа пророцтва. Але мені все ж здається, що пророцтва зникають не тільки з цієї причини.