Террі Гудкайнд - Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

Зедд глянув на Енн, очікуючи від неї нових принизливих зауважень. Їх не послідувало. Очевидно, це було те, чого вона ще не знала.

— А тепер, — сказав він, — докладніше про їхню роботу.

Річард підійшов до столу, зупинився поряд з Ніккі і пальцем перегорнув сторінку, продовжуючи слухати Зедда. Він тут же побачив, що книга написана тою дивною мовою, якою зазвичай в давнину писали магічні книги і пророцтва. Він майже не розумів змісту. Втім, зрозуміти було складно тому, що книга була написана на одній із стародавніх мов.

Ще однією несподіванкою виявилося те, що книга містила ряд складних математичних формул, перемежованих графіками руху місяця і зірок із зазначеними кутами нахилу. Річарду ще не доводилося бачити книг про магію, в яких зустрічалися б рівняння і астрономічні спостереження — правда, і самих магічних книг йому доводилося бачити не так вже й багато. Хоча в Книзі Зниклих Тіней, яку він пам'ятав напам'ять, згадувалися положення сонця і розташування зірок, які необхідно було враховувати, щоб відкрити шкатулки Одена.

Безліч формул було також надряпано по краях листів різними почерками, немов хтось за допомогою обчислень намагався перевірити висновки автора книги. Або, можливо, намагався розглянути її зміст у світлі власних нових ідей. В одному випадку числа у стовпцях були закреслені; стрілки вказували на нові цифри, написані поряд з закресленими. Іноді Зедд утримував руку Річарда, не даючи перегорнути сторінку, щоб вказати на рівняння і пояснити, які символи залучені в обчислення.

Натан не зводив зі сторінок темно-блакитних очей, немов собака, що побачила кістку, в той час як Річард просто гортав сторінки, не знаходячи в їх змісті нічого, здатного донести до нього сенс пояснень Зедда. Чарівник монотонно говорив щось про частковий збіг переміщених вилок; потрійне дублювання сполучених коренів, поставлених під загрозу прецесією і послідовними, пропорційними, подвійними інверсіями; замаскованих помилкових розгалуженнях, доведених цими формулами, які могли бути виявлені тільки за допомогою магії Збитку.

Натан і Енн дивилися на нього, боячись моргнути. Натан в здивуванні ловив ротом повітря. Лице Енн було блідо-попелястого кольору. Навіть Ніккі, здавалося, слухала незвично уважно.

Від безлічі незрозумілих понять у Річарда закрутилася голова. Він ненавидів це почуття безпорадності, коли немов тонеш в інформації, яку не можеш зрозуміти. І відчуваєш себе німим. Він щосили намагався тримати голову над цим темним потоком повного хаосу.

Час від часу Зедд згадував числа і рівняння з книги. Натан і Енн вели себе так, немов Зедд тільки що повідомив їм про кінець світу, і назвав точний день і годину, коли це станеться.

— Зедд, — нарешті спитав Річард, перериваючи діда на середині фрази, яка, здавалося, ніколи не закінчиться. — Чи є спосіб перетворити все це кипляче вариво в невелику кількість м'яса, яке можна з'їсти?

Здивовано закривши рот, Зедд мить розглядав Річарда, потім підштовхнув книгу до Натана.

— Почитай сам.

Натан з побоюванням взяв книгу, ніби чекаючи появи з неї самого Володаря.

Зедд обернувся до Річарда.

— Висловлюючись простіше, щоб ти міг зрозуміти, я сказав би, що пророцтво схоже на дерево з корінням і гілками. І, подібно до дерева, воно безперервно росте і змінюється. Головне, що хотіли сказати ці чарівники, це що дерево пророцтва поводиться, як живе. Це зовсім не означає, що воно і справді живе, просто його існування багато в чому має всі ознаки живого організму. І ця особливість давала їм можливість узагальнити ряд параметрів, за якими можна судити про вік і здоров'я пророцтва, подібно до того, як це можна зробити щодо живого дерева. І це дає можливість робити висновки про майбутнє, яке пророкує таке пророцтво.

— У давнину, коли пророків і чарівників у світі було багато, дерева пророцтв, їх гілки росли дуже швидко. Всі існуючі пророки були тією родючим грунтом, на якому росли і глибоко вкорінювалися нові і нові дерева. З народженням нових пророків, постійно привносилось нове бачення, з'являлися все нові вилки, з яких виростали нові гілки пророцтв, які швидко набирали силу, оскільки нові пророки додавали в них нові пророцтва, додаючи їм сили. Безперервні дослідження, спостереження і тлумачення дозволяли відсікати хибні гілки, зберігаючи дерева пророцтв здоровими і сильними.

— Але з часом число народжуваних пророків почало скорочуватися досить різко. З кожним роком їх ставало все менше і менше, і вони вже не могли як слід виконувати свої обов'язки. Через це зростання дерева пророцтва поступово почало сповільнюватися.