Джон Толкін - Сильмариліон

тур «влада, панування» — як у Турамбар, Турін, Турґон, феантури, Тар-Міньятур.

уіал «сутінки» — як в Аелін-уіал, Ненуіал.

ур- «спека, бути гарячим» — як в уролокі ; пор.: уріме й уруі — квенійська та синдарська назви восьмого місяця («Володар Перстенів», «Додаток D»). Споріднені з ним квенійське слово ауре — «сонячне світло, день» (пор.: клич Фінґона перед початком Нірнает-Арноедіаду) — та синдарське аур , яке у вигляді ор - префіксується до назв днів тижня.

фалас «берег, лінія прибою» ( фалассе мовою квенья) — як у Фалас , Белфалас , а також Анфалас у Ґондорі. Пор.: Фалатар , фалатрими . Ще одним похідним від цього кореня було квенійське слово фалма — «(гребениста) хвиля», звідки фалмари , Мар-ну-Фалмар.

фарот походить од кореня зі значенням «полювання, переслідування»; у «Баладі про Леітіан» Таур-ен-Фарот понад Нарґотрондом називають «Мисливськими Пагорбами».

фауґ - «зяяти» — як в Анфауґлір, Анфауґліт, Дор-ну-Фауґліт.

феа «дух» — як у Феанор, феантури.

фін - «волосся» — як у Фіндуілас, Фінґон, Фінрод, Ґлорфіндел.

формен «північ» (мовою квенья) — як у Форменос ; синдарський відповідник — форн (також фор, фород ) — як у Форност .

фуін «морок», «темрява» ( гуіне мовою квенья) — як у Фуінур, Таур-ну-Фуін.

яве «плід» (мовою квенья) — як у Яванна ; пор.: яванніе — квенійська назва дев’ятого місяця — та явіе — осінь («Володар Перстенів», «Додаток D»).

Хоча багато міркував про це.

Гадаю, тут ідеться про фундаментальну проблему співвідношення між Мистецтвом (і Суб-творенням) та Первинною Реальністю.

Це не стосується Основоположника Зла: він був Згубою для суб-творчості, а отже, ельфи (головні представники суб-творення) були його особис­тими ворогами — особливим об’єктом його жадання та ненависті, — відкри­тими для його облуд. Їхнє Падіння відбулось у бік власництва та (меншою мірою) спотворення мистецтва владою.

Позаяк усе це має символічне або алегоричне значення, Світло — це такий прасимвол у природі Універсуму, що його важко піддавати аналізу. Світло Валінору (породжене світлом, яке існувало ще до всіляких падінь) — це світло мистецтва, не позбавленого сенсу, мистецтва, в якому речі трактовано вод­ночас із наукового (філософського) та образного (суб-творчого) погляду і яке стверджує, що вони однаково добрі та прекрасні. Світло Сонця (чи Місяця) Дерева породили лише після того, як їх забруднило Зло.

Звісно, насправді йдеться про те, що мої «ельфи» — це лише зображен­ня чи уявлення про частину людської природи, проте в легендах так сказати не можна.

У цьому місці друкарка пропустила кілька слів, наявних у початковому рукописі.

Елронд уособлює всю прадавню мудрість, а його Дім репрезентує Пре­мудрість — збереження в шанобливій пам’яті традицій добра, мудрості й краси. Це не місце для дії, а місце для розмірковування. Тобто місце, відвіди­ни якого передують діянням чи «пригодам». Воно може бути на прямому шляху до них (як у «Гобіті»), або ж звідти доводиться йти в абсолютно неспо­діваному напрямку. Наприклад, герой «Володаря Перстенів», утікши до Елронда від переслідувань тогочасного зла, змушений вирушити цілком в інший бік: піти і зустрітися віч-на-віч із джерелом зла.

Тут ідеться про те (це чітко видно пізніше в історії з гобітами, котрі на певний час отримують Перстень), що кожному «виду» притаманна природна тривалість життя, невід’ємна від його біологічної та духовної вдачі. Її немож­ливо збільшити кількісно чи якісно; тому затягування часу уподібнюється натягуванню тятиви все сильніше і сильніше чи «намащуванню масла дедалі тоншим шаром» — стає нестерпною мукою.

При написанні цього листа батько послуговувався початковою вер­сією історії правителів Нуменору, за якою Тар-Каліон (Ар-Фаразон) був тринадцятим, а не двадцять п’ятим Королем, як це стало пізніше.