Марина та Сергій Дяченко - Візит до Імператора

– Ти заявляв на підданство? – запитав батько, коли вони опинилися удвох за накритим до вечері столом.

– Ні, – Артем здивувався.

– Не бреши мені.

– Па, я не заявляв на підданство, – сказав Артем щиро.

– І не збирався?

Артем помовчав. На його курсі отих, що не подали заяву, було двоє зі ста – він і Ванесса.

– Люди пробують себе, – сказав він обережно. – Це пригода. Ясно ж, що з мільярда жителів Варти отримають підданство, якщо й отримають, десь півсотні людей. Тому ніякої відповідальності – подаєш заяву і чекаєш, лоскочеш нерви пару тижнів, поки тобі не скинуть на пошту ввічливу відмову.

– Але ти не подавав. Чому?

– Та нащо мені здалася ота «Метрополія»?

– А я подавав, – сказав батько з викликом. – Коли мені було стільки років, скільки тобі, я подав заявку. Усе було так, як ти сказав: два тижні хвилювання і ввічлива відмова… А потім «Метрополія» зникла. Знаєш… це були нелегкі дні.

– Тату, – сказав Артем. – Ти хоч розумієш, що якби ти отримав тоді підданство «Метрополії», – не було б ні мене, ні Кирила, ні… ні мами в твоєму житті!

Батько кивнув і розтягнув губи.

– Ти молодець. Я був дурніший у свої вісімнадцять років.

Артему здалося, що батько хоче сказати щось іще, але в кімнату увійшла мати, і розмова змінилася.

Нервове напруження на планеті досягло піку, коли Імператор нарешті оголосив своє рішення. Головний адміністратор Варти був звільнений разом із п’ятьма міністрами. Дев’ять осіб потрапили під імперський суд. На звільнені місця були призначені нові люди – деякі закономірно, інші – несподівано для всіх. Міністром енергетики стала жінка з «Метрополії» – це був, мабуть, найкарколомніший з кадрових трюків.

Батько Артема отримав призначення на посаду зміщеного шефа. Цілий день батько провів у мовчанні, з округленими очима, з упаковкою заспокійливого під рукою, і тільки потім зрадів.

Скаргу матері не задовільнили. Вона зустріла цю звістку стоїчно, тільки губи її стали тоншими.

Артем прогуляв заняття в університеті і підстеріг брата на шкільному подвір’ї. У Кирила була розбита губа, він ішов, притискаючи до рота паперову серветку.

– Де вони?

Кирило похмуро подивився на нього знизу вгору. Він був на голову нижчий за однокласників, худорлявий і кволий – хоча абсолютно здоровий. Лікар казав – «генетичні особливості».

– Я виросту, Імператор дасть мені підданство, – сказав Кирило. – А вони все життя будуть гнити на Варті!

Артем так розгубився, що навіть перестав злитися.

– Чому «гнити»? Хто тобі таке наговорив, що на Варті люди «гниють»?

Брат обійшов його і пішов далі не озираючись і не відповідаючи.

Високо в небі над його головою висіла біла, підсвічена сонцем квітка «Метрополії».

– Він уявив себе кращим від інших! Він зізнався, тому в класі його не люблять!

Дівчина виглядала цілком дорослою, важко було повірити, що вони з Кирилом – однолітки.

– Що значить – зізнався? Він когось ображає? Га?

– Він так дивиться, ніби ми всі дурні. Ну то й що, він кращий учень у класі! Коли у нас буде екскурсія на «Метрополію», він не поїде з усіма!

– Це ж іще чому?

– Так вирішив клас! – відрізала дівчина. – Нехай зрозуміє: він не кращий за інших, а такий самий, як усі!

– Якщо такий самий, нехай і їде з усіма! – Артем підвищив голос. – І такі питання вирішує не клас, а імперські служби!

Він зрозумів, що кричить на молодшу дівчинку, ровесницю брата, а навколо вже зібрався натовп.

Екскурсії на «Метрополію» влаштовувалися за жеребом – зі ста класів їхав один. Можливо, дівчина фантазувала зараз, а може, й ні. Ймовірно, їхньому класу пощастило, їх приведуть зранку на космодром, умитих і підстрижених, посадять у човник, і вони на власні очі побачать імператорський корабель зсередини…

– Твоя правда – все люди однакові, – сказав він, знизивши голос, майже пошепки. – Тому Кирило поїде на екскурсію разом з усіма.

– Подивимося! – дівчисько зіщулилось.

Артем пішов, більше не слухаючи. На серці в нього лежав холодний слизький камінь.

Перестановки і призначення закінчилися. Прокуратура «Метрополії» в цілому схвалила вироки, винесені судами Варти за двадцять років, виявлені були дві чи три судові помилки. Крім того, Імператор помилував спеціальним указом кілька тисяч засуджених.

Устаткування, вироблене на Варті для «Метрополії», було доставлене на орбіту.

І нарешті, указом Імператора були оновлені коди виробничих ліній. Відразу після цього загальне напруження змінилося святом.