Ричард Морган - Зламані янголи

Ще рідше я замислююся про те, що мені доведеться зробити, коли ми таки дістанемося Латімера, але це неможливо уявити собі в деталях. Квеллісти зажадають від мене звіту. Захочуть знати, чому я не зміг більше наблизити Кемпа до виконання їхніх планів на весь сектор Латімер, чому я перейшов на інший бік у критичний момент, а що найгірше, чому після мого втручання ситуація не стала кращою, ніж тоді, коли мене доправили туди голкокидком. Мабуть, не про це вони думали, коли мене наймали.

Я щось вигадаю.

Чохла я зараз не маю, але це — маленька незручність. Мені належить половина від двадцяти мільйонів доларів ООН, покладених у банк у Латімер-Сіті, я маю невеличку банду друзів — бувалих спецпризначенців, один з яких може похизуватися кровним зв’язком з однією з найславніших армійських родин Латімера. Я маю знайти психохірурга для Суджіяді. Я агресивно налаштований відвідати Лаймонське нагір’я та сповістити рідних Іветт Крукшенк про її загибель. Крім того, я підозрюю, що можу повернутися на порослі срібною травою руїни Інненіна й уважно прислухатися в пошуках якогось відлуння того, що я знайшов на «Тані Вардані».

Ось такі в мене будуть пріоритети після воскресіння з мертвих. Ті, кого вони не влаштовують, хай стають у чергу.

До певної міри я чекаю на кінець місяця.

Ця петрушка з посмертям переоцінена.

Знову дякую своїм рідним і друзям за те, що терпіли мене під час створення «Зламаних янголів». Це точно було непросто. Також знову дякую своїй агентці Керолін Вітакер за терпіння, а ще — Саймонові Спентону та його команді, зокрема дуже пристрасній Ніколі Сінклер: завдяки вам «Видозмінений вуглець» злетів, як беркут на сульфаті.

Це науково-фантастичний твір, але чимало книжок, які на нього вплинули, такими не є. Зокрема я хотів би висловити надзвичайно глибоку повагу двом авторам нон-фікшну, який мене надихає, а саме — Робін Морґан за «Коханця-демона», що, мабуть, є найбільш зв’язною, повною та конструктивною критикою політичного насильства, яку я коли-небудь читав, і Джонові Пілджеру за «Героїв», «Далекі голоси» та «Приховані мотиви», які в комплексі являють собою ненастанний і безкомпромісно чесний осуд звірств, які чинять по всій планеті ті, хто називає себе нашими лідерами. Ці автори, на відміну від мене, не вигадували того, про що писали, бо їм це непотрібно. Вони бачили та переживали це особисто, і ми маємо до них прислухатися.