Василь Яременко - Євреї в Україні сьогодні реальність без міфів

Стаття Ваша дуже доречна і на часі, щоб менше ловили рибку в каламутній водичці. Їх напевно це розізлило, і Ви станете миттю "всесвітньо відомим", бо вони це вміють робити і роблять блискавично. Дай Боже Вам здоров'я та відвагу відстоювати правду!

Уклін газеті, яка не побоялася сказати правду!

Ми раді, що знайшовсь таки один козак "серед мільйона свинопасів" (Т.Шевченко).

Будьте здорові! До побачення.

Василь Селезінка. м. Чернівці.

Читачі, як бачимо, знають, хай і з деякими хронологічними зміщеннями, історію українсько-єврейського співжиття упродовж віків, і реалії сьогодення, і ментальність єврейського етносу. У народній пам'яті світлою цяткою зринає і "Жидівський курінь", і виступ євреїв на боці українців за приєднання північної Буковини до України, але засуджується за "вміння виставити себе страдальцем", бо "оплаканий ними Голокост у порівнянні з українською трагедією виглядає досить блідо". Від себе додам, що до української трагедії євреї мають пряме й безпосереднє відношення, а тому оплакувати на українській землі тільки свою трагедію, та ще й звинувачувати при цьому весь народ — не тільки аморально, а й злочинно.

Єврейськими публіцистами заперечується факт організації українського Голокосту 1933 року. Свідчення очевидців говорять про інше.

Василь Семенович Мельник в листі до мене розповідає про організацію голоду 1933 року в селі Кривошиїнці Сквирського району Київської області: "Кривицькі Борух і Янкель до революції мали в селі ставок і паровий млин, які після 1917 р. стали державними. Ставок мав велику площу, над ставком було село Цапіївка. Я добре пам'ятаю, що в ставку і річці, яка витікала із ставка, було дуже багато різної риби. Всі бажаючі могли дуже легко її ловити кожний день, що робив і я до 1932 р.

У вересні 1932 року житель с. Кривошиїнці єврей Мельник Лазар розкопав греблю і вся вода із ставка з рибою спливла в річку. Мельнику Лазарю, як він говорив жителям, керівництво району дало вказівку зробити це. За виконання наказу він отримав яловичі чоботи з довгими халявами. У райцентрі Сквира хтось знав, як і що треба зробити. Мельник Лазар, знаючи, що він зробив, і побачивши голод, виїхав із села на Далекий Схід. Я добре пам'ятаю сім'ю, хата якої стояла від ставка на відстані 40 м: чоловік із жінкою і восьмеро дітей. Всі десятеро померли від голоду, а всього в с. Кривошиїнці від голоду померло 622 людей… У нашому селі кілька років тому вибрали депутатом у Верховну Раду Табачника Д. В. І якби він мав бажання знати правду про голод в 1933 р., то довідатись про все міг би з перших рук, і написати про те, як Лазар Мельник розкопав греблю, щоб люди не змогли рятуватися зловленою рибою, і що пережили ті, хто вижив, та й написати про все, що могли розповісти жителі села. Щоб не розкопали греблю ставка, багато померлих з голоду людей могли б вижити, та й інші не їли б корінь очерету, полову й інше. Той, хто дав вказівку про це, знав ще в 1932 році, що має бути з населенням в селі".

Чомусь єврейські журналісти такі факти не розслідують, їх цікавлять лише факти погромів, хоча цілком зрозуміло, що тільки фізична знесиленість не дозволила селянам вчинити самосуд над Лазаром Мельником. Жоден єврей від голоду в 1933 році не загинув.

Гадаю, в Україні не всі знають, що міністр освіти і науки Василь Григорович Кремень за сумісництвом обіймає посаду заступника голови СДПУ(о), партії Суркіса-Медведчука, в якій, не знати чого, никає і якась частина українців. Можливо, навпаки, за сумісництвом обіймає посаду міністра.

Нас цікавить, як шанований вчений і прекрасна людина поєднує державні українські справи із єврейськими — як третя особа цієї партії. Як шевальє ордену СС Василь Григорович забезпечив Суркісу урок футболу в школах України, очевидно, і рахітична 12-бальна система з тієї ж подачі, як і 12-річна освіта, а сьогодні нова проблема — уроки єврейського Голокосту в українських школах.

Шмуель Камінєцькій, головний рабин Дніпропетровська і області у єврейській газеті "Ткума" ("Возрождение") повідомив: "Совсем недавно произошла встреча руководителей "Ткумы" с министром образования Украины — Василием Кремнем. Он с пониманием отнесся к проблемам еврейского образования, поддержал наши инициативы по введению курса истории Холокоста в школах и вузах" ("Ткума" — 2002, N 9. — Сентябрь). Отже, "понимание" — є, "поддержка" — є, чекай, Україно, нового предмета, очевидно, знову за рахунок скорочення кількості годин на українську мову, літературу, історію. Йдеться, як бачимо, не про те, щоб учитель історії, розповідаючи на уроках історії про злочини фашистів проти людства і людяності, не забував, а був зобов'язаний згадати про особливу жорстокість фашистів щодо євреїв. Ідеться про предмет, навчальну дисципліну. Переді мною "Програма для загальноосвітніх навчальних закладів "Історія Голокосту", 10–11 класи, 2001, автор — Щупак І. Я., канд. іст. наук, в. о. доцента Запорізького державного університету, учитель-методист". У пояснювальній записці "головними цілями навчання (не вивчення, а навчання! — В. Я.) історії Голокосту" Щупак І. Я. ставить: "формування історичних знань з історії єврейського народу та Голокосту в контексті загальноісторичного процесу, розвиток історичного мислення учнів…" і т. д.; "формування національної самосвідомості та історичної пам'яті, усвідомлення значення уроків історії для сьогодення, виховання в учнів загальнолюдських духовних ціннісних орієнтацій…" і т. д. Пропонується 12 тем. Для прикладу наведу тему першу: "Єврейське питання" в країнах Європи наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Становище євреїв у країнах Європи. Антисемітизм. Релігійні, економічні, соціально-психологічні передумови антисемітизму. Націоналізм. Расова теорія Гобіно, Х. Чемберлен. Формування політичного антисемітизму. "Справа Дрейфуса". Зародження сіонізму. Передумови зародження сіонізму. Т. Герцль. Перший сіоністський конгрес". До першої теми 10 позицій лише "основної", себто обов'язкової літератури, 20 відеофільмів. А таких тем 12! І відразу вражаючі відомості, що Міністерство освіти планує зліквідувати "Історію України" як навчальну дисципліну, а замість неї запровадити "Світову історію", в якій будуть зреалізовані всі сіоністські ідеї.