Василь Яременко - Євреї в Україні сьогодні реальність без міфів

Журналіст переходить на канал СТБ, власником якого є В. Пінчук із дружиною, а це донька президента. Цей роботодавець виявився шпетнішим за Роднянського і ніякого документа не залишив, але продюсера каналу СТБ із дружиною буквально зацькували телефонними дзвінками, і Ігор Слісаренко змушений був піти з СТБ. Як все це виглядає і з боку законності, і з боку моралі? Ідеологічно невідповідний — геть! А просторікуємо про відсутність державної ідеології. Так, державної нема, але сіоністська, яка вирівнює, за І. Ревяковим, світ, — є. А коли б ці ж мірки застосувати до нього, і до Коритного, і т. д. Який би рейвах здійнявся: антисемітизм! Юдофобство! Справді, як гидко на все це дивитися, гидко і гірко, що це все знову відбувається "на нашій не своїй землі". І знову гнані і цьковані ми, українці, бо хочемо жити не за Торою, а за заповідями християнськими та за своєю національною мораллю і етикою.

Сіоністські і соціал-нацистські плани щодо винищення українського народу дуже схожі.

І вибудовувалися вони не заради побудови незалежної держави Ізраїль, а заради маніакальної ідеї світового панування. Апологетика цих ідей викладена давно. Барух Леві, жидівський шовініст і міжнародний злочинець, писав до Карла Маркса:

"Увесь жидівський народ має бути власним месією. Жидівський народ осягне панування у світі шляхом знищення націй, знищення держав, знищення монархії і заснування світової республіки, в якій жиди будуть всюди на провідних місцях та провідних посадах. Діти Ізраїлю живуть тепер усюди в світі, і вони видадуть провідників усього життя світу, захопивши провід світової строми. Завдяки перемозі строми у світі уряди держав опиняться в жидівських руках. У цей спосіб жидівські провідники зможуть зневажити право особистої власності і запровадити державну власність на все у світі". Так здійснюється пророцтво Талмуда? Коментарі, як кажуть, зайві.

Реальність без міфів

Сьогодні на першому уроці в єврейських школах Києва учні урочисто проказують: "Я гордий з того, що я — єврей!" І це прекрасно, і добрий приклад для української національної освіти. Але чи це можливо в українській школі? Аж ніяк! По-перше, за Конституцією України український етнос не значиться взагалі. Є народ України, себто всі національності разом з українцями. Національність як найхарактерніша ознака людності ні в Конституції, ні в паспорті і не значиться. Виняток — євреї, бо вони — нація, "народ-месія", богообрані і т. д. Практично в Україні сьогодні живуть євреї і коло них — так званий український народ.

По-друге, замість національного патріотизму як державної ідеології (про що треба було б записати в змінах до Конституції!) наш загальнонародний улюбленець Плющ І. С. нещодавно проголосив: "Україна — для всіх!" Для мене це прозвучало так, ніби він задекларував, що його дружина і мати — для всіх. Улюбленцю наш, Іване Степановичу! Та ж думати треба перед тим, як щось з українською прямолінійністю бовкнути. Демократія не в тому, щоб Україну — на поталу, для всіх! Демократія не в тому, щоб дружно підійняти руки на знак волевиявлення. Бо інакше і тоталітарний "одобрямс" буде демократією. Справжня демократія, на моє переконання, голосує не руками, а головами, розумними, звісно. А коли їх ще нема, то й навіщо те голосування?

А як ці питання вирішуються, скажімо, в такій, за твердженнями єврейських публіцистів, "цивілізованій" державі, як Ізраїль? Наведу розповідь московського кореспондента "Сільських вістей" Віктора Бакланова:

"Ізраїль — тільки для євреїв.

Слов'янська спільнота в Ізраїлі, очолювана Анатолієм Герасимовим, звернулася до директора Московського бюро з прав людини Олександра Брода. Скаржаться на порушення елементарних прав людини у цій країні. Процитуємо дещо з цієї скарги: "даремно і безнадійно стукають у всі владні двері 300 тисяч слов'ян, які проживають нині в Державі Ізраїль. Нам повсюдно кажуть: Ізраїль створили євреї лише для євреїв… А ви, кажуть нам, — помиї, що їх зливають в Ізраїль слов'янські країни". В Ізраїлі, оповідається далі в листі, вважається правилом хорошого тону безпричинно штовхнути вихідця з Росії, познущатися над слов'янськими ізраїльтянами, назвати їх гоями і при цьому нагадати, що у них, гоїв, ніколи не буде і не може бути рівних прав з євреями. І таке повсюдно спостерігається в житті. В Ізраїлі нема жодного російсько-слов'янського навіть заступника мера, не кажучи вже про вищі посади в органах самоуправління і державних структурах. У кнесеті нема і, як кажуть самі депутати, ніколи не буде жодного росіянина чи українця.