Юрій Андрухович - Диявол ховається в сирі

Сексу там, здається, і справді не було, як не було дезодорантів, бікіні, галі-галі і гула-гупу. Радянські фільми, щоправда, показували кохання, але то було кохання ангелів. Справа адюльтеру виглядала вкінець безнадійно. Відсутність борделів і будь-яких форм проституції загалом унеможливлювала гріхопадіння. Побутова тіснота, жахливі квартирні обставини не давали змоги займатися цим як слід удома. Залишалася слабка надія на готелі, але для цього треба було й їхати до іншого міста учитися підкуповувати готельний персонал недвозначними подарунками. Ось чому такого значення набували профспілкові путівки на всілякі літні курорти. Завдяки їм більшості народонаселення вдавалося бодай раз на рік пофліртувати. Феєричні пахощі засобу від комарів «Вечір» забивали памороки в нічних альтанках. Одного такого флірту часом вистачало на цілі десятиліття солодких спогадів. Це справді були ангели.

Натомість час до часу відбувалося вже згадуване продовження роду, тверезе й відповідальне, своєрідні виробничі надгодини, нічна зміна. І це тривало би вічно, але кожна вічність має свої межі.

Я пам’ятаю, я застав ці межі, себто мить, коли це раптово змінилося: разом із рок-н-ролом, чи то пак біг-бітом (той самий час, той самий злам шістдесятих і сімдесятих) прийшло все інше – і міні-спідниці, й бікіні, і бійки на танцювальних майданчиках, і саксофони, і секс. Не буду стверджувати, що прийшла любов. Здається, вона таки мусила бути й раніше.

Ні, не надто це все переконливо, особливо з товарним достатком. Якщо для когось це і є підставою для ностальгії, то радше другорядною. Що крім неї?

Можливо, почуття затишку? Особливого стану спокою, порядку, законності? Життя без катаклізмів, підвладне чітко розписаному регламентові, впевнене пересування наперед визначеними і єдино можливими шляхами: ясла, садок, школа, армія, інститут, завод, пенсія, профспілковий похорон. Відчуття сякого-такого комфорту полягало в тому, що тодішнім людям слідом за партією здавалося, ніби буття улягає плануванню, як заощадження грошей на меблі чи – де наша не пропадала). – автомобіль. І жодного маньяка на нічних вулицях, жодних кримінальних хронік, безголових трупів у контейнерах для сміття, задушених немовлят, наркоманських шабашів, жодних ознак кінця світу – навпаки, електрика, газ, ліфти дешеві й переважно справні комунікації, гарячі ванни, вечірнє світіння телевізорів.

Сувора дозованість інформації – ось що передусім створювало цю чудову ілюзію. Медії були одностайними у способах трактувати дійсність, ніде й ні в чому ви не змогли б відшукати бодай тіні суперечності чи неузгодженості. Світ виглядав цілісно, не допускав сумніву у власному логічному поступі. В усьому дотримувалась якась ледь не магічна двоїна: два телеканали – центральний і республіканський, дві радіопрограми – з Москви і Києва, дві передплачувані газети – столична і місцева.

Для додаткових інформаційних потреб існували ілюстровані та галузеві, а для розважально-вільнодумних – сатиричні журнали (один центральний, один республіканський). Жіночий журнал мав називатися «Радянська жінка», у ньому писали про героїнь праці, багатодітних матерів, друкували поезії про перше кохання і новели про моральну красу, на останніх сторінках піддавали різкій критиці всілякі «моди» і «стилі» – авжеж, згадувані райтузи і валянки завзято боронили себе від цих жахливих міні-спідниць, шиньйонів, кліпсів і штучних вій. Ідеал жіночої краси лишався ще постульований згідно з доктринами яких-небудь Чернишевського чи Надії Крупської. Про підлітків чоловічої статі насамперед було відомо те, що вони не повинні мастурбувати, а отже, слід залишати їм якомога менше вільного часу, спрямовуючи їх у всілякі гуртки авіамоделювання. Можливо, сконструйовані початківцями літаки і справді викликали асоціації з пенісами чи навіть фалосами і таким чином щось якось компенсувалося.

Для українців існував журнал «Україна», для бджолярів – «Бджільництво». Шанувальники літературного слова могли передплатити один або й кілька товстих часописів, в яких це саме слово вже було попередньо тисячі разів зважене, обдумане, виправлене, скорочене, узгоджене і закреслене. Хоча про всяк випадок таких ентузіастів рідного письменства все одно брали на олівець відповідні фахівці, вочевидь, цілком свідомі можливостей читати між словами.

Дозованість інформації не передбачала винятково позитиву. Коли йшлося про Захід, виникала сублімація. Найчорніші картини тотальних катастроф, починаючи небувалими циклонами або смерчами й закінчуючи студентськими заворушеннями, викраденнями журналістів, убивствами президентів і напалмовими пожежами в джунглях, супроводили приречених мешканців того світу протягом усього їхнього життя. Той світ безумовно рухався до свого кінця. При цьому вкрай важливим було не допустити, аби під завісу він удався до антигуманних ядерних засобів – адже відомо, наскільки страшним є звір в агонії. Тому керівництво країни так твердо і послідовно відстоювало мир в усьому світі, мирна політика вимагала рішучості, мир найкраще підтримувати за допомогою танків, і в цьому мав змогу переконатися не тільки маленький чехословацький народ.