«Ви проголосували за другий варіант, тож я підтримаю це. Я просто прошу вас не відкладати це у довгу шухляду. Люди обрали нас, мусимо їм служити. Людям потрібні зміни», – сказав Зеленський своїй фракції.
Про цю демократичність характеру Зеленського говорять рідко. Про те, що він слухає людей, незважаючи на їхні статки, впливовість, гендер, близькість до себе. Він миттєво інтуїтивно визначає образ людини – якою мірою співрозмовник відповідає його філософії, до якого кола належить. Це допомагає Володимиру Зеленському вибудовувати своє розуміння суспільства і світу й ухвалювати рішення на цій підставі. Він прагнув розбудувати державу за моделлю бізнесу, успішної компанії, де кожен повинен виконувати свою роль, де була б здорова конкуренція і кар’єрне зростання.
І хоча бізнес-модель іноді давала збої в системі держави, вона також дарувала давно очікувані віяння демократії у верхівці української влади і багато можливостей таким молодим і амбітним, як той-таки Гончарук.
Втративши прем’єрство, Олексій ще кілька разів заходив до Офісу Президента, намагаючись переконати вже нового його главу у своїй лояльності й командності, але так і не добився результату. Не зрозумівши, чим можна займатися в Україні після посади прем’єра, ведений амбіціями великої політики і ледь нарощеними м’язами слави, Гончарук уявив себе політичним важковаговиком і подався до Вашинґтона – повчитися й обрости зв’язками з новою адміністрацією Джо Байдена.
Із Вашинґтона час від часу він писав статті до нішевих західних і українських прозахідних видань, які як-не-як читали тут, та іноді постив світлини з натяками на свою близькість з українською діаспорою, американськими політиками і для постраху своїм перебуванням у США тутешньому олігархату. Так проминула більша частина його 2020 року, і поки що його діяльність не обіцяла тектонічних зсувів в українській політиці.
Відставка Гончарука у багатьох викликала подив і обурення. Здавалося, він доволі успішно рухався у напрямку реформ і був звільнений через зміну Глави Офісу Президента, а також через злите прослуховування, в якому поблажливо-зневажливо висловлювався про знання економіки і спосіб правління Президента Зеленського.
Насправді причин невдач у Гончарука і без цього вистачало. По-перше, йому бракувало інституційного досвіду. Складно з громадського активіста перетворитися на Прем’єра сорокамільйонної країни без відповідного попереднього досвіду просування кар’єрними щаблями. Він помітно розгублювався в кризових ситуаціях, чудово виконуючи комунікаційну функцію і мало тямлячи в операційній системі. Показовим був випадок з Новими Санжарами, що зганьбив нашу країну далеко за її межами. Це були перші тижні успішного наступу COVID-19 у планетарному масштабі. Україна повернула додому кілька десятків своїх співгромадян, що застрягли в Китаї, обладнавши для них санаторій у селі Нові Санжари. Всі вони після двотижневої ізоляції виявилися здоровими. Налякані новинами про небачений вірус і дезінформацією про нібито спробу знищити ним українців, починаючи із Санжар, місцеві мешканці агресивно вчинили опір ініціативі влади. Озброївшись хто чим, чоловіки й жінки вийшли зустрічати прибулих, в автобус натомлених і наляканих поверненців полетіло каміння і вигуки ненависті. Ці картинки вразили багатьох: і своїх громадян по всій країні, й іноземців. Так працювала дезінформація.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.