Тетяна Таїрова-Яковлєва - Іван Мазепа

Зусиллями Мазепи Голіцину представили «Житія святих», написані ігуменом батуринського монастиря Дмитром – майбутнім святим Димитрієм Ростовським (Туптало) 191 191 Там же. № 83. С. 213—214. . Мазепа дуже турбувався про сприятливий для Дмитра результат і писав з нагадуваннями про нього Голіцину навіть з походу на Самару.

Патріарх Московський Іоаким (1620—1690).

Невід. худ. XVII ст.

Архімандрит Інокентій

(Гізель). Невідомий художник. XVII cт.

Але справа ця складалася дуже непросто. Супротивником виявився сам патріарх московський Іоаким. Це була людина фанатична, мстива і жорстока, він «не терпів ніякого прояву вільнодумства, з підозрою ставився до будь-якого незалежного судження» 192 192 Лобачев С. В. Патриарх Никон. СПб., 2003. С. 256. . Саме за його розпорядженням спалили в пустозерському острозі протопоп Авакум і його товариші 193 193 Там же. . Покінчивши з Никоном, Іоаким розпочинає боротьбу з усіма «новшествами» в православ’ї. Жорстока боротьба розгортається з його ідейними супротивниками, передусім із Сильвестром Медведєвим, про що ми ще говоритимемо нижче. Українське православ’я теж здавалося Іоакиму неканонічним. З його подання на соборі в січні 1690 р. практично всі українські богословські книги оголосили єретичними – починаючи від Катехізису Петра Могили (майбутнього святого) і включаючи тексти Інокентія Гізеля, Лазаря Барановича, Сильвестра Косова, Іоанникія Галятовського і т. ін. 194 194 Живов В. Из церковной истории времен Петра Великого. Исследования и материалы. М., 2004. С. 27. . Іоаким відмовився благословити видання «Житія святих» через побоювання, «дабы чего в тех книгах не было противного церкви». Мало того, він посилає архімандритові Києво-Печерської лаври Варлааму Ясинському, де друкувалися ці книги, лист з доганою за видання книг без попереднього дозволу 195 195 Архив ЮЗР. Ч. I. T. V. N LXXIX. C. 280—284. . Ясинський був ображений і засмучений 196 196 Там же. № 159. С. 347. . Він звернувся по допомогу і пораду до Мазепи, який знову використав увесь свій вплив на Голіцина, щоб цей почин успішно завершився.

Поступово стаючи покровителем просвіти, Мазепа розбирався і з іншими внутрішніми проблемами. Головною для нього залишалися запорожці. Ми вже зазначали, що Мазепа мав усі підстави їх, м’яко кажучи, не любити. У листах до Москви він не приховує свого ставлення до вільної Січі: «…вони, запорожці, в своїх промовах завжди багатослівні й непостійні» 197 197 Там же. № 60. С. 173. .

Іоаникій Галятовський.

Невідомий художник. XVIII чи XIX cт.

Варлаам Ясинський

Потрібно тут нагадати, що тільки після Вічного миру Запорожжя потрапило під юрисдикцію московського царя. Вільне рицарство абсолютно не освоїлося з цією новою ситуацією, а точніше – трактувало її по-своєму. За роки Руїни в запорожців затвердилася практика постійної зміни політичних орієнтацій. У цьому ж ключі вони продовжували діяти й тепер. Політика Мазепи, що прагнув навести порядок у своїх володіннях, їх абсолютно не влаштовувала. Запорожці постійно вимагали від царя, в особі гетьмана, грошей за свою «службу», крім того, при кожній слушній і незручній нагоді бажали особисто їхати в Москву, де сподівалися отримати додаткові нагороди. Щоб не сваритися із запорожцями відкрито, Мазепа був вимушений видавати тим, хто приїжджав гроші 198 198 Листи І. Мазепи. Т. 1. № 26. С. 124; № 29. С. 128—129 і ін. , посилаючи їх до царя. Крім того, він відправляв їм «хлібні запаси», причому запорожці, за його словами, навіть не бажали самі їх забирати, а вимагали, щоб підводи доставлялися в Запорожжя 199 199 Там же. № 43. С. 146. . Мазепа часто скаржився, що запорожці писали йому «зело непотребные слова и выговоры свои…» 200 200 Там же. № 52. С. 161. .

Узагалі гетьман не довіряв Низовому війську і, як підтвердив час, був у цьому абсолютно правий. Показово, що вже в березні 1688 року, коли запорожці запитували його, як здійснюватиметься похід на Крим, Мазепа «ничего до них запорожців на те не відписав» 201 201 Там же. № 29. С. 129. .