Тетяна Таїрова-Яковлєва - Іван Мазепа

Отже, він став, нарешті, багатий. Втім, у перші роки гетьманства про багатство ще навряд чи можна говорити. Відміна оренди дуже позначилася на державному скарбі. Мазепа постійно скаржився Голіцину на нестачу грошей. «Из небольшой казны войсковой» 176 176 Там же. № 29. С. 128. … «у нас никаких доходов нет, а росходы непрестанніе имеем, яко же и сами вы ведаете что ныне аренды нет» 177 177 Там же. № 70. С. 188. . Він писав, що не може відправляти в Москву запорожців (які постійно приїжджали в гетьманську столицю, щоб звідти їх послали до царя за нагородами), оскільки від цього «до конца скарбец войсковой истощитца» 178 178 Листи І. Мазепи. Т. 1. № 22. С. 117. . Ймовірно, в цих скаргах не без долі лукавства, позаяк добро Самойловича складало величезний капітал. Але Мазепа був занадто добрим господарем, щоб не знати: гроші мають властивість швидко закінчуватися. А раз прибутків – катма, то й витрати слід було всіляко обмежити.

Михай ло Миклашевський .

Невідомий художник. 1706 р.

Утім, це ніяк не відбивалося на тих щедрих нагородах, які він роздавав старшині. Ледве ставши гетьманом, Мазепа просить дати царську жалувану грамоту на два села Кочубею 179 179 Там же. № 35. С. 136. , потім йому ж – на млин 180 180 Там же. № 55. С. 166. . Такі ж царські жалувані грамоти стараннями Мазепи отримав генеральний осавул М. Миклашевський 181 181 Там же. № 136. С. 304 , а потім генеральний хорунжий І. Ломиковський 182 182 Там же. № 153. С. 333. , ряд військових товаришів та інші старшини. Жан Балюз згодом писав, що Мазепа підкорив свою старшину «розкішними прийомами у своїй резиденції» 183 183 Лист Жана Балюза про Мазепу. // Мацьків Т. Іван Мазепа… С. 105. .

Ще одним напрямом гетьманських щедрот були монастирі. Десятками обчислюються універсали Мазепи, що підтверджують старі пожалування й нові. Київський Братський, київський Миколо-Пустинський, лубенський Мгарський, київський Золотоверхо-Михайлівський, київський Видубицький, Троїцький Кирилівський, київський Фролівський, київський Межигірський – це тільки частина монастирів, облагодіяних Мазепою в цей період. На його прохання вони отримують і царські жалувані грамоти.

Величко згадує, що у Мазепи були традиційні «воскресные обеды». Важко сказати, на якому етапі свого гетьманства Іван Степанович ввів цю традицію, але, безумовно, він з перших днів прагнув всіляко задобрити старшину.

Серед монастирів, що користувалися заступництвом Мазепи, безумовно, був і Вознесенський дівочий монастир, ігуменею якого була його мати Марія Магдалина. Пожалування матері – це єдина ознака в голіцинський період використання своєї влади в особистих цілях. Утім, навряд чи можна розглядати як особисту користь пожалування монастиреві, навіть якщо враховувати, що ігуменею там була його мати.

Узагалі, як вже говорилося вище, Марія Магдалина була жінкою чудовою. Користуючись заступництвом свого сина, вона, окрім ігуменства Вознесенським київським монастирем, поширює свій вплив на глухівский Преображенський 184 184 Архів ІІ СПб РАН. Ф. 68. № 69. , отримує право посилати черниць в Москву «за милостинею» (при цьому їм царський уряд надавав підводи й поденну платню) 185 185 Там же. № 68. . Її рішучість, енергія й цілеспрямованість були рисами, успадкованими від неї Мазепою. Магдалина, безумовно, пишалася своїм сином-гетьманом, поза сумнівом, мала на нього значний вплив, а Іван до самої її смерті залишався відданим і дбайливим сином. При цьому Марія Магдалина дбайливо посилала своєму любому синові-гетьманові свіжі овочі з власного монастирського городу 186 186 Батуринский архив. № 309. С. 164. .

Вознесенський монастир (Печерськ)

Як ми вже говорили вище, вплив матері простежується в тісному зв’язку Мазепи з українським православ’ям. Хоча всі попередні гетьмани, починаючи з Богдана Хмельницького, теж жертвували пожалування монастирям, але Іван Степанович робив це вже на іншому якісному (і кількісному) рівні.

Недоброзичливці можуть оцінити ці щедрі пожертвування виключно як «замолювання гріхів». Проте факти свідчать, що вже в цей період Мазепа стає покровителем українського православ’я. У січні 1688 року він домагається від Голіцина підтвердження прав Києво-Печерської лаври на друкарню 187 187 Листи І. Мазепи. Т. 1. № 7. С. 92—98. , а вже в квітні посилає князеві нову книгу, надруковану там, – «Венец Христов» 188 188 Там же. № 47. С. 153. . Цю ж книгу Мазепа представив і царям 189 189 Там же. № 74. С. 194. . Він вступається за архімандрита Ясинського, що не догодив Голіцину 190 190 Там же. № 47. С. 153. та ін. .