Тетяна Таїрова-Яковлєва - Іван Мазепа

Новобогородицька фортеця.

Кін. XVII – поч. XVIII ст.

Реконструкція Олександра Харлана

Виконуючи рішення Коломацьких статей, Іван Степанович приступив до будівництва порубіжної фортеці, яка повинна була служити перешкодою татарським набігам, базою для майбутніх Кримських походів, а також – форпостом проти запорожців. Із завданням Мазепа впорався блискуче, уперше проявивши свої здібності військового стратега. 14 червня 1688 року він із загоном вийшов з Батурина і прийшов на річку Самару, де вибрав зручне місце – за 5 верст від Дніпра, «с доступом кораблей, запасом дров и трав». Тут була закладена Новобогородицька фортеця, що є нині в межах сучасного міста Дніпро. Проект був виконав голандський інженер полковник Вазаль. Це будівництво запорожці небезпідставно оцінили як образу і «збиток» 202 202 Там же. № 78. С. 201. . Будівництво йшло повним ходом. Сам гетьман залишався в «таборі під Самарою». У кінці липня він уже докладав, що «в первых числех августа та крепость станет в своем совершенстве» 203 203 Там же. № 81. С. 207. .

Запорожці не відразу повністю усвідомили всю загрозу своїй «вольності», що походила від нової фортеці. Упродовж літа вони тільки ремствували, а в вересні вже «в безумии своем кричали» на воєводу Г. І. Косагова через будівництво міста 204 204 Там же. № 94. С. 234. . Мазепа не без зловтіхи писав: «…учинив к Самаре поспешение прилежнім поспехом тот город сделали что запорожці и осмотретца не могли». Тепер Новобогородицьке місто вже досягло своєї досконалості 205 205 Там же. № 107. С. 258. . У жовтні за докладно розробленим Мазепою планом компанійський полковник І. Новицький здійснив вдалий похід на Очаків 206 206 РДАДА. Малороссийские дела. Оп. 3. № 569. .

Досить цікаво відзначити, що Голіцин не нагородив Мазепу за ці успішні й своєчасні дії. Або він вважав їх простим виконанням своїх обов’язків, або хотів усі заслуги на південному фронті приписати виключно собі.

Однак протистояння гетьмана із запорожцями тривало і поглиблювалося. Показовим є факт, що коли підготували донос на гетьмана, донощики збиралися, якщо їх не нагородять у Москві, йти до Запорожжя, де «за теж басни сорные» розраховували від отамана кошового і від Війська Низового отримати «особную милость» 207 207 Листи І. Мазепи. Т. 1. № 100. С. 243. . Невдоволені політикою гетьмана запорожці звинувачували його в усіх смертних гріхах, зокрема, ніби їм не були віддані всі гроші, що їм належали.

Ситуація загострилася напередодні підготовки нового Кримського походу. Мазепа побоювався з боку запорожців якого-небудь «шкідництва» і не вважав, що вони зможуть надати допомогу в поході 208 208 Листи І. Мазепи. Т. 1. № 111. С. 265, 267. . Напередодні виступу їм були вислані до Дикого Поля сотники для підпалу сухих трав. Запорожці їх перехопили, палити траву не дали, а сотників «узяли за караул» 209 209 Там же. № 146. С. 321. . Мазепа із цього приводу писав Голіцину: «Запорожских казаков безумству дивлюся», що вони монаршу милість і його дружбу забули, посланцям його в їх справі чинили перешкоди, і «хульные многие слова говорили» 210 210 Там же. № 147. С. 323. . Посланця гетьмана на Запорожжі зустріли недружньо, він вислухав багато (за виразом Мазепи) «враки, и плутовские слова», а на раді запорожці взагалі ухвалили помиритися з татарами 211 211 Там же. № 150. С. 328. . У своїх листах до Мазепи вони в’їдливо запитували, чи збираються йти війська на війну або «для будови міст», натякаючи на спорудження Новобогородицької фортеці, що применшувала їх «вольності». Мазепа відповідав на це, що такими «сорными словами «…вам… уши набивают какие-то легкомысленные и неспокойные головы 212 212 Там же. № 139. С. 311—312. . Його дещо упереджене ставлення до запорожців повністю виправдалося. В середині липня 1689 року Мазепа повідомляв Голіцину, що в Січ прибув від хана якийсь ага, після чого запорожці й татари взаємно присягнули про перемир’я 213 213 Там же. № 157. С. 340—341. . Не чекаючи указу (це було дуже ризиковано, знаючи характер князя Василя), гетьман розіслав універсали, щоб запорожців не пускали в міста, так само як і з міст на Запорожжя нікого не пропускали 214 214 Там же. № 157. С. 342. , тобто блокує Січ. Уряд Софії в умовах провалу походу був украй роздратований поведінкою запорожців, і Мазепі надіслали указ під страхом страти нікого не пускати й не випускати із Запорожжя 215 215 Там же. С. 343. , який, по суті, підтвердив його дії.