Сергій Гальченко - Григорій Косинка

Декламуючи цього вірша у колі друзів, Григорій Михайлович сказав: «А я, “щоб не почув хто, не побачив”, читав “Кобзар” у бур’яні».

Григорій ще підлітком довідався про те, як у сусідньому селі вчитель за «Кобзар» у засланні був. Це глибоко вразило хлопця й згодом знайшло місце у новелі «Товариш Гавриш». Кіндрат Осика розповідав: «“Кобзар” Шевченків, казали люди, тільки в учителя Гавриша був, але його, козака, як прищикнули за той “Кобзар”, дак тільки після революції виринув!»

«Хто, як не Шевченко, своїми творами пробуджував у людей свідомість та закликав боротися за нове життя?

Хто, як не він, прищепив нам любов до народу, до Батьківщини?

Хто, як не Шевченко, виховував у нас любов, повагу, малюючи світлий образ матері:

Тільки його словом можна було так глибоко, всебічно розкрити таємниче твердження стародавньої народної пісні:

Хто з поетів вміє примусити читача так усміхатися, сміятися, гніватися, сумувати та плакати разом з ним?»

Григорій Михайлович завжди закінчував так: «Хіба можна перелічити все те, що приховане в Кобзарі?!»

Він із захопленням говорив про майстерність, образність та музичність мови Шевченка.

Григорій розповідав: «Читаючи “Свято в Чигирині”, у мене перед очима яскраво вимальовувалась постать Кобзаря, його обличчя, міміка – те, чого немає в тексті, й мені здавалось, що я не читав, а ніби бачив і чув:

А я в захопленні, в запалі, ледве стримав бажання поплескати в долоні.

Тепер, дорослим, я перечитую й усміхаюсь. Як майстерно та природно відтворено цей епізод. Злидні, а люди, шуткуючи, співають про ці злидні – характерна риса нашого народу. Кажучи словами Шевченка:

Те саме і в характері самого Шевченка. У творі “До Основ’яненка”:

Цією піснею Шевченко з іронією передає незламність, бадьорість духу.

Часто у творах Шевченка зустрічаємо: “виспівую”, “співають”. Співає він, як автор, співають герої. Буває повний текст пісень або тільки назва пісні, як у наведеному уривку: “Ой не шуми, луже”».

Свого часу Григорій Михайлович детально вивчав творчість Шевченка і звертав увагу на те, як Шевченко вміє коротко, стисло все розповісти. За його висловом: «Коротке, мудре, талановите слово Шевченка наділене могутньою силою збуджувати в уявленні читача нові образи, нові почуття, що поширюють та поглиблюють зміст навіть коротеньких віршів. Саме так я стремлю наслідувати Шевченка в своєму слові».

Пригадую, як, перечитуючи твори Шевченка, Григорій часто звертав мою увагу: «Тамарча, послухай:

Тільки художник може відтворити пейзаж в поезії, надаючи йому такі колоритні барви. Хіба не виникають додаткові уявлення? Хіба перед очима не постає: сонячний день, прозорість повітря, відчуття простору – надзвичайна стереоскопічність пейзажу?»

Шевченко у багатьох творах, говорив Григорій Михайлович, оспівує батьківщину, Дніпро, степи, тополі, вишневі садки, могили в полі, місяць, зорі – характерний пейзаж України.

Шевченко, згадуючи минуле, оспівує Дніпро як «свідка» історичних подій на батьківщині.

Шевченко, борець за щастя народу, передбачаючи майбутнє, оспівує теж Дніпро:

А якої глибини набуває любов Шевченка до батьківщини в його хвилюючих словах:

Тому що для Шевченка: