Сергій Гальченко - Михайло Драй-Хмара

Серія «Митці на прицілі» заснована у 2018 році

Художник-оформлювач А. В. Нотова

© С. А. Гальченко, передмова, упорядкування, примітки, 2018

© А. В. Нотова, художнє оформлення, 2018

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2018

Хронологія життєвого і творчого шляху видатного українського поета, перекладача, вченого-філолога Михайла Панасовича Драй-Хмари не є багатою на якусь участь у якихось епохальних подіях, що творилися на його очах у період історичних переломів. Він мав талант від Бога – бути поетом і вченим-словесником, знавцем дев’ятнадцяти мов і міг би реалізувати свій талант якнайповніше лише за сприятливих умов, але цього не сталося через штучні обставини людомористичної системи, яка перемелювала у своїх жорнах усе те, що нібито загрожувало її існуванню.

Жертвами сталінської тоталітарної системи стали мільйони безневинних людей, розстріляних у катівнях НКВС чи замучених на виснажливих роботах у неісходимому Сибірі, в Ухтпечлазі, на Колимі чи в Карагандинських концтаборах.

Михайло Драй-Хмара добував золото – вимивав його із золотоносного піску і породи у холодних колимських річках, що передчасно обірвало його життя.

Серед нечисленних біографічних документів М. Драй-Хмари, які дійшли до нас, є «Трудовий список» (тобто трудова книжка), конфіскований під час арешту 5 вересня 1935 р. На перших її сторінках автор власноруч 8 липня 1930 р. записує відомості, підтверджуючи їх відповідними документами, починаючи з дати народження 28 вересня (за старим стилем) 1889 р. («Свидетельство Полтавской Дух. Консистории» від 8 квітня 1910 р. ч. 9930). Далі: національність – українець; соціальний стан – селянин – «син козака-селянина» («Посемейный список» 1910 р.); освіта – вища; професія – професор слов’янської філології зі стажем 15 років (підтверджується трьома документами. Див. текст матеріалів слідчої справи, що повністю друкується в цьому виданні. – С. Г. )

Орієнтуючись на «Дані про проходження служби», що теж повністю друкуються в розділі «Слідча справа», спробуємо відтворити в загальних рисах біографію М. Драй-Хмари.

Що ж було конфісковано у квартирі М. Драй-Хмари під час обшуку і арешту 6 вересня 1935 р.? Із дуже узагальненого списку видно, що, крім паспорта, профспілкового та військового квитків, було вилучено журнали: «Червоний Шлях» (64 прим.), «Життя й Революція» і «Літературно-Науковий Вістник» (153 прим.), «Україна» за редакцією М. Грушевського (4 прим.), «Нова Генерація» (21 прим.), «Літературний ярмарок» (10 прим.), «Шлях» (14 прим.); видання творів В. Винниченка (11 прим.), М. Вороного (4 прим.), Л. Троцького «Литература и революция» (1 прим.), М. Грушевського «Історія української літератури» (22 прим.), «Україна в епоху капіталізму» (4 прим.) і «Українська нова література» (14 прим.), «Українські думи», «Український народ» та інші видання (8 прим.). Слідчі Сергієвський і Косило забрали навіть газету «Известия» за 1917 р. (4 прим.). Пункт четвертий цього конфіскаторського списку «Разная переписка и один комплект фотоснимк[ов]» – без зазначення кількості документів. Тут, очевидно, була листівка за 1911 рік від болгарки Наташі, яка 1910 р. приїжджала в село Малі Канівці до свого діда-поміщика і в яку закохався юний Михайло Драй. За цю листівку після арешту його звинувачували у зв’язках із закордоном.

У протоколі допиту М. Драй-Хмари від 21 листопада 1935 р. начальник 4 відділення Особливого відділу НКВС Писарєв поставив таке запитання:

«У Вас изъято большое количество националистической литературы, изданий в период гражданской войны, в последние годы. Вся эта к.-р. литература по своему содержанию подлежала уничтожению. Для чего Вы ее продолжали хранить у себя?»

О т в е т: «Я не знал о том, что вся эта украинская литература, которая хранилась у меня, подлежит уничтожению. Я также не знал о том, что запрещение на эту литературу относится к частным лицам. Я свою библиотеку не просматривал вообще с 1933 года».

19 лютого 1936 р. старший лейтенант державної безпеки Писарєв в останньому пункті обвинувального заключення у справі М. П. Драй-Хмари за статтею 58 (4, 11) Карного кодексу УРСР записав таке рішення: «Перечисленная в протоколе обыска националистическая литература – изъята и подлежит уничтожению».