Сергій Гальченко - Михайло Драй-Хмара

З-під першого трьохмісячного арешту 1933 р. М. Драй-Хмару було звільнено через недоведення його провини. Після другого арешту каральні органи мусили «накопати» достатню кількість компромату, щоб виправдати своє існування. Планувалося щось на зразок колективного процесу над заарештованими націоналістами-неокласиками і їхніми прихильниками, але хоч якоюсь мірою непоступливість М. Драй-Хмари, проявлена ним під час слідства, стала причиною того, що його справу було виокремлено. У вже згадуваному звинувачувальному заключенні, підписаному Писарєвим 19 лютого 1936 р., подається інформація (довідка), що в лютому 1936 р. згідно з вироком Військового трибуналу Київського військового округу М. Зеров, П. Филипович і М. Лебідь уже засуджені за статтею 54-8 і 11 на 10 років виправно-трудових таборів, а М. М. Вороний і М. С. Козуб – на вісім років ВТТ.

Позицію М. Драй-Хмари після завершення «слідства» Писарєв сформулював так:

«Свое участие в националистической к.-р. деятельности с 1916 по 1929 г. ДРАЙ-ХМАРА подтверждает частично, указывая на наличие в своей деятельности националистических ошибок и тенденций, не переросших в активные формы националистической к.-р. деятельности.

Признавая свое примиренчество к национализму, ДРАЙ- ХМАРА отрицает свое участие в активной к.-р. деятельности совместно с ЗЕРОВЫМ, ФИЛИППОВИЧЕМ, ЛЕБЕДЕМ и другими.

Учитывая националистическую контрреволюционную деятельность ДРАЙ-ХМАРЫ на протяжении ряда лет, изобличение его националистической деятельности осужденными соучастниками,

П о л а г а л бы

Дело за № 101, по обвинению ДРАЙ-ХМАРЫ Михаила Афанасьевича, 1889 г. рождения, уроженца села Малые Каневцы, Чернобаевского района, Киевской области, ныне жителя г. Киева, быв[шего] профессора украиноведения, снятого с работы за национализм, быв[шего] профессора вузов при Центральной Раде, ранее арестовывавшегося за националистические к.-р. проявления, – совершении преступлений, предусмотренных ст. 54-8 и 11 УК УССР – направить на рассмотрение Особого Совещания НКВД СССР с ходатайством о заключении ДРАЙ-ХМАРЫ М.А., как социально опасного, в концлагерь, сроком на ПЯТЬ лет».

1. Військовий прокурор КВО Перфільєв, розглянувши обвинувальний висновок, 21 лютого 1936 р. за поданими матеріалами слідства «нашел», що

«а) ДРАЙ-ХМАРА с 1916 года примыкал к украинскому националистическому движению. При Петлюре, Центральной Раде и Гетмане на Украине ДРАЙ-ХМАРА работает по воспитанию кадров для этих правительств.

б) С 1923 года ДРАЙ-ХМАРА имел тесную связь с ЕФРЕМОВЫМ (осужденным по делу «СВУ») и активно работает в Историко-литературном обществе, проводившем к.-р. националистическую работу.

в) В дальнейшем ДРАЙ-ХМАРА входит в группу неоклассиков на Украине и совместно с ними ведет большую к.-р. националистическую работу.

г) Показаниями ЗЕРОВА, ФИЛИППОВИЧА, ВОРОНОГО ДРАЙ-ХМАРА уличается в совместной к.-р. работе, переросшей в 1935 году до признания индивидуального террора как метода борьбы с Соввластью на Украине.

2. Материалы дела недостаточны для предания ДРАЙ-ХМАРЫ суду ВТ КВО по признакам ст. 54–11 и 54-8 УК УССР, но характеризуют ДРАЙ-ХМАРУ как активного к.-р. националиста, социально опасного.

П о л а г а ю

Дело ДРАЙ-ХМАРЫ передать на разрешение Особого Совещания при НКВД СССР на предмет заключения такового в концлагерь».

28 березня 1936 р. Особлива нарада при НКВС СРСР у Москві розглянула справу М. П. Драй-Хмари і постановила:

«Драй-Хмару Михаила Афанасьевича – за к.-р. деятельность заключить в исправтрудлагерь сроком на ПЯТЬ лет, считая срок с 5.9.35 г.

Дело сдать в архив».

Четвертого квітня 1936 р. московські вершителі людських доль, направивши витяг цитованої постанови, дали ще й письмове розпорядження щодо М. Драй-Хмари: «…надлежит направить с первым отходящим этапом в гор. Владивосток, в распоряжение начальника ПЕРПУНКТА СЕВВОСТЛАГа НКВД, для направления на Колыму. Дату направления подтвердите к 5/V-36 г.

НКВД взять на ОСОБЫЙ УЧЕТ, согласно приказа № 257/с-33 г.».

Другого червня 1936 р. в четвертому листі М. Драй-Хмари, написаному по дорозі на заслання (за 700 км до Хабаровська), повідомлялося, що його вивезли з Києва 16 квітня, позбавивши можливості попрощатися з родиною і взяти хоч якісь речі, насамперед одяг у далеку й невідому дорогу. Про страждання видатного поета-неокласика і перекладача, вченого-філолога розповідають часто езоповою мовою його півсотні листів із заслання до родини за 1936–1938 роки, а п’ятдесят перший – до доньки Оксани, позбавленої батьківської опіки, із фатальним останнім реченням: «Будь строга к себе, ибо ты сирота, судьба в твоїх руках. Татуньо ».