Сергій Гальченко - Михайло Драй-Хмара

Активну наукову діяльність М. Драй-Хмара (тоді ще під батьківським прізвищем Драй ) розпочав ще у студентські роки, коли за порадою і за підтримки професорів Університету св. Володимира здійснив перше відрядження за кордон, насамперед до Загреба в Хорватію, для вивчення історико- літературної спадщини А. Качіча-Міошіча. Він працював у бібліотеках університету та Югославської академії, але шестигодинний робочий день тих наукових закладів не влаштовував студента з Києва, і він з ласкавого дозволу академіка А. Мусійча бере для вивчення книжки додому. Після Загреба Михайло їде до Београда (Бєлграда), де ознайомлюється із сербськими часописами, яких не було в Хорватії, а весь вільний час присвячує вивченню сербської і хорватської мов.

У спадщині А. Качіча-Міошіча молодий дослідник виокремив твір «Razgovor ugodni naroda slovinskoga», зацікавився стилем і джерелами, які лягли в основу його творення. Свій науковий звіт молодий дослідник-ерудит М. Драй завершує таким висновком: «Пісні Качіча не мають того, чим багатий народний епос і що становить його найхарактеристичнішу рису – вони не мають поетичної вигадки. Шукаючи історичної істини, Качіч знехтував поезією.

Щодо видань і перекладів “Razgovora”, то я вніс декілька доповнень до того, що зробили мої попередники. Деякі видання я охарактеризував; подав латинські, німецькі й італійські переклади “Razgovora”, які належали різним авторам» [2] Звіт про подорож за кордон студента М. П. Драя (Червень 1913 р.). Див. вид.: Драй-Хмара М. Літературно-наукова спадщина. – Київ: Наукова думка, 2002. – C. 471. .

Професор Університету св. Володимира А. Лук’яненко 1914 р. високо оцінив «з усіх поглядів монографічне дослідження цього великого твору видатного сербо-хорватського поета» початку другої половини XVIII ст. і просив керівництво факультету нагородити талановитого автора, який «володіє точно науковими методами сучасного історично-літературного досліду», золотою медаллю, а працю надрукувати в «Университетских известиях». Обидва побажання професора були виконані. Але 1923 р. після повернення із Кам’янця-Подільського в Київ проф. М. Драй-Хмара, купуючи квартиру на вул. Садовій, 1, змушений був продати першу і єдину в житті нагороду – золоту медаль.

Найпершим наукову публічну оцінку праці студента М. Драя «Інтермедії I половини XVIII ст.» дав проф. В. Перетц в «Отчете об экскурсіи русской филологии въ С.-Петербургъ» (Университетскія Извѣстія. – Кіев. – 1912. – Июль. – С. 91–93).

Надзвичайна працелюбність, яку М. Драй-Хмара успадкував від свого батька (мати стала жертвою під час епідемії тифу в Малих Канівцях, коли розносила пиріжки хворим селянам, залишивши напівсиротами п’ятирічного Михайлика і його двох сестер), інтерес до живої мови і її історії, і не лише української, потяг до вивчення інших мов сформували в ньому універсальний тип ученого-філолога, який не міг оминути пам’яток як давнього, так і сучасного йому письменства.

Під час роботи в 1918–1923 рр. у Кам’янець-Подільському університеті, ректором якого був колишній міністр освіти і віросповідань УНР Іван Огієнко, М. Драй-Хмара у цьому місті ознайомився в Людмили Кузьминської із апракосом XIV ст., написаним на пергаменті: 35 аркушів цього орієнтовно шестисотлітнього манускрипта, знайдено було ще в середині XIX ст. неподалік від Мінська на фільварку Масютинщина «в розритому фундаменті якоїсь стародавньої будівлі, очевидно церкви». А 1923 р. вчений переписав ще ніким не досліджену пам’ятку, назвавши її Менським апракосом , оскільки її знайдено було неподалік від Мінська (за тогочасним правописом – Менськ ) і написав, а 1931 р. видав наукову працю «Фрагменти Менського пергаменованого апракоса XIV в.» (К., 1931. – 106 с.), обсяг якої значно перевищував оригінал. У першому розділі «Палеографія. Графіка» є підрозділи «Палеографічна характеристика пам’ятки» (А. Загальні уваги. Б. Літери та їх уживання), «Графічні особливості пам’ятки» і «Огріхи». В останньому вчений-мовознавець робить такий висновок: «…обидва писарі не дуже розумілися на церковнослов’янських формах, від яких, мабуть, далеко вже відбігла їхня жива говірка, але в другого писаря огріхів куди більше, ніж у першого» [3] Драй-Хмара М. Твори. – Київ: Наукова думка, 2015. – С. 480. .

У розділі II «Фонетика» є підрозділи: 1. Південнослов’янські риси (А. Голосні. Б. Приголосні). 2. Східнослов’янські риси (Русизми) (А. Голосні. Б. Приголосні). 3. Білорусизми (А. Голосні. Б. Приголосні).