Сергій Гальченко - Михайло Драй-Хмара

Розділ III «Морфологія» має такі підрозділи: 1. Південнослов’янські риси (А. Деклінація. Б. Коньюгація). 2. Східнослов’янські риси (Русизми). (А. Деклінація. Б. Коньюгація). 3. Білорусизми.

До четвертого розділу «Синтакса й лексика» автор дає таку примітку: «В цьому розділі ми не відмежовуємо русизмів від балканізмів, бо більшість синтаксичних явищ, зафіксованих у нашій пам’ятці, розвивалася і на південнослов’янському, і на східнослов’янському ґрунті. Очевидячки, явища ці мають спільне коріння у праслов’янській мові» [4] Драй-Хмара М. Твори. – Київ: Наукова думка, 2015. – С. 514. .

У «Загальних висновках» М. Драй-Хмара стверджує, що «Менські фрагменти XIV в. являють собою копію з церковнослов’янського апракоса, копію, в якій заховалися південнослов’янські та спільні східнослов’янські риси і в яку переписувачі-білоруси (їх було двоє) внесли особливості живої білоруської мови» [5] Там само. – С. 532. .

Наведена вище структура цієї унікальної мовознавчої праці демонструє глибокі знання вченого в галузі історії слов’янських мов і навіть їхніх діалектів. Щось подібне можна сказати і про інші наукові праці М. Драй-Хмари – монографію «Леся Українка. Життя й творчість» (К., 1926. – 156 с.), статті «Поема Лесі Українки “Віла-посестра” на тлі сербського та українського епосу» (1929) і «Бояриня» (вступна стаття до драматичної поеми Лесі Українки у виданні: Леся Українка . Твори. – К.: Книгоспілка, 1929. – Т. 8. – С. 87—109); статтю «Генеза Шевченкової поезії “У тієї Катерини хата на помості”» (1930).

Особливий інтерес проявляв М. Драй-Хмара до білоруської літератури. Він переклав українською і написав широку передмову до збірки Максіма Багдановіча «Вінок» (К.: ДВУ. – 36 с.), писав про творчість Янки Купали. Серед перекладів із інших мов найбільше було перекладено з французької. Він планував навіть видати антологію французької поезії у власних перекладах. Про це свідчить і великий зшиток – рукописні списки деяких поезій французькою мовою, а поміж рядків – переклади українською. Цей зшиток – це невелика частина архіву М. Драй-Хмари, яка після його репресії зазнала поневірянь разом із родиною – дружиною Ніною Петрівною і донькою Оксаною по країнах Європи, доки опинилася аж за океаном, куди вони переїхали в післявоєнні роки. Лише 1989 року родина Драй-Хмари передала в Україну через заступника, а згодом директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Миколу Жулинського збережену нею найдорогоціннішу частину рукописів поета. Крім згаданого зшитка переважно з чернетками оригінальних творів і перекладів, Ніна Петрівна і Оксана Михайлівна подарували Україні щоденник 1920-х років і листи із заслання – літературні шедеври концтабірного зразка. Саме ці раритети дали можливість видати у 2012 і 2015 роках у видавництві «Наукова думка» об’ємні томи літературно-наукової спадщини.

Перший постріл у Драй-Хмару пролунав 1928 року після публікації сонета «Лебеді» в альманасі «Літературний ярмарок» (1928. – Кн. 1. – С. 113). Заангажовані радянською ідеологією критики Б. Коваленко, М. Новицький і В. Коряк побачили в ньому пропаганду контрреволюційних ідей, ворожість диктатурі пролетаріату й соціалізму. Проте Микола Хвильовий по-іншому трактував цей твір: він побачив у ньому долю п’ятьох відомих українських поетів-неокласиків.

У четвертій книжці «Літературного ярмарку» за 1928 р. М. Драй-Хмара надрукував свій переклад сонета французького поета Малларме і лист із поясненнями щодо свого сонета «Лебеді»: «В останніх двох терцинах свого сонету (“О, гроно п’ятірне нездоланих співців” і т. д.), що особливо вразили моїх критиків, викликавши у них почуття непевности і сумніву, я натякаю на п’ятьох поетів “Абатства”, що зреклися еґотизму і, наблизившись до сучасности, розбили лід “одчаю і зневіри”, в якому замерз темний геній Малларме. Це ті поети, що заснували Кретейльську комуну, заробляючи фізичною працею на хліб насушний і самі друкували свої книжки. Нещодавно деякі з них побували і в нашій країні. Імення їхні – Жюль Ромен, Жорж Дюамель, Шарль Відрак, Рене Аркос, Александр Мерсеро».

Українського поета заполонила творчість цих французів, їхня любов до людини і взагалі філософія здорової думки, яка надає сил відважно дивитися у майбутнє життя.

Наївним і обмеженим псевдокритикам, які намагалися знайти в сонеті Драй-Хмари якусь опозицію до сучасності, автор радить «не шукати «особенного смысла» в літературному творі», а «обращать внимание на видимую цель и намерения автора». М. Драй-Хмара навмисно іронічно вживає російські слова, взяті з інструкцій для цензорів епохи царизму. Але недолугі критики недозрозуміли навіть такої прозорої іронії поета. Б. Коваленко надрукував у «Літературній газеті» статтю «Драй-Хмара виправдовується», де продовжував свої нападки на автора «Лебедів», шукаючи в них контрреволюційний зміст.