Анатолій Шиян - Котигорошко

1-а сестра. Брате, скажи, кого ти стережешся так?

Змій. Котигорошка. Я бачив його. Я силу його знаю. Але мучить мене думка: чи засліпив я його, чи лишився він зрячим? Коли зрячим лишився, то він прийде сюди… Неминуче мусить прийти! Я відчуваю це… Я знаю…

1-а сестра. У нього є батько, мати?

2-а сестра. Є сестри, брати?

Змій. його сестрою була Оленка. Його брати — ті шестеро, що ми їх укинули колись в оцю темницю. Нам треба обдурити Котигорошка й знищити його.

2-а сестра. Все зробимо, що ти звелиш, бо знаємо: буде тобі погано — буде погано й нам. Хіба не так?

Змій. Так, сестри, так. Спасибі! Одразу ж беріться до роботи, а я піду до моря та подумаю. (Виходить).

Сестри виносять з палацу стіл, ласощі.

а сестра. Де ж ми поставимо: чи тут, чи там?

2-а сестра. Поставимо ось тут, біля криниці, щоб на виду було.

Ставлять. 1-а сестра приносить відро.

Давай сюди. (Вмочує у відро кропило, бризкає ним на стіл). Страшна отрута. Чи візьме оце яблуко, чи пиріжок, чи скибку кавуна… аби хоч раз вкусив, то вже він буде наш.

1-а сестра 　(милується калиною). І що б це воно значило? На тім місці, де пролилась Оленчина кров, бач, яка рясна та пишна виросла калина. Чи не зазнаємо ми від неї лиха? Може, зрубати її?

2-а сестра. Яке ж то лихо може бути від деревини? Нехай собі росте, а ми ходім тепер затруїмо озера й криниці.

Виходять. За сценою чути голос бабусі: “Голубчику, батечку, пожалій”. Входить Зміїв слуга, тягне стару за руку. У старої в'язочка хмизу.

Слуга. Не пручайся. Все одно не вирватись тобі від мене. Всіх наказано карати, хто хоч гіллячку а чи хоч дубчик вкраде з лісу Змієвого. Буде тобі, бабо, смерть!

Бабуся. Я ж не крала. Я підібрала те, що з дерева впало. Голубчику, батечку, відпусти…

Слуга. Не відпущу!

З протилежного боку входить Котигорошко.

Котигорошко. Гей, чоловіче, куди бабусю тягнеш?

Слуга. А ти хто такий? Звідкіля ти взявся?

Котигорошко. Звідкіля б не взявся, а стареньку відпусти!

Слуга. Відпустити? (Сміється). Оцю бабу відпустити? Та їй зараз буде смерть!

Котигорошко. Відпусти її!

Бабуся. Відпусти мене.

Слуга. Я тобі відпущу зараз. (Підняв палицю з гадючою головою. Засвітились гадючі очі вогнями).

Котигорошко (підбіг, схопив руку, здавив. Палиця випадає. Б'є його).

Слуга втікає.

Ідіть, бабусю, тепер уже він вас не зачепить.

Бабуся. Сину, ти врятував мені життя. Не знаю, звідки ти прийшов, хто ти є і як тебе звати, але бачу: в тебе добре серце. Візьми оцей перстень. У старих руках він уже не діє, а діє тільки в молодих. Хто серцем чистий, хто сміливий, чесний та відважний, тому завжди він у пригоді стане, бо це перстень не простий, а чарівний. Бери його собі. Ти молодий, тобі жити, а я вже скоро помру.

Котигорошко (розглядає перстень). Що ж я з ним, бабусю, робитиму?

Бабуся. Коли тобі буде сутужно, коли сам чогось зробити не зможеш, — забажай. Перекинь тоді його з лівої руки на праву, то й побачиш, що воно буде. (Озирається). А ще хочу я тебе попередити — втікай швидше звідціля.

Котигорошко. Чому?

Бабуся. Тому, що ти потрапив до Змія. Піду і я. (Виходить тією стежкою, якою вводив її Зміїв слуга).

Звір заступає дорогу бабусі. Котигорошко знищує його.

Такого звіра одним ударом убив. Бачу, є в тобі сила, але стережись хитрощів Змія. Стережись. (Виходить).

Котигорошко (оглядає дім). Добряча хата. А море! Яке ж воно широке та гарне. (Сідає на камінь, розв'язує вузлик). Ні скориночки вже не лишилося. А їсти ж хочеться. Хіба пошукати? У Змія, напевне, щось знайдеться. (Помічає біля калини столик). Ого, скільки тут ласощів. Що ж його взяти? (Взяв пиріг, поклав). Ні, краще яблуко. Бач, яке воно красиве і, мабуть, смачне-смачне. (Роздумує), їсти чи не їсти? їстиму!

Почувся Оленчин голос: “Не їж тут і не пий нічого”.

Хто це промовляє? (Зазирає під кущ). Нікого. Може, мені вчулося таке? (Бере пиріг). Смажений! Їсти чи не їсти? Їстиму!

Знову почувся Оленчин голос: “Не їж і не пий нічого”. Входять Змієві сестри.

Котигорошко їх не помічає, бо знов оглядає кущ калини.

а сестра. Може, це він?

1-а сестра. Може, й він.

2-а сестра. Біжи розшукай Змія, а я тут з ним погомоню.

а сестра зникає, 2-у сестру помічає Котигорошко.

Здоров був, хлопче!

Котигорошко. Здорова була, дівчино! А чи правда, що тут живе Змій?

2-а сестра. Правда. А хто ж ти такий і чого сюди прийшов?

Котигорошко. Хто я такий? Так собі, хлопець, Котигорошком прозиваюсь…

а сестра аж похитнулась.

а сестра. Котигорошко? І це правда?

Котигорошко. Авжеж, не брехня.