Анатолій Шиян - Котигорошко

Котигорошко.

Схотів добрий чоловік

Весело зажити

Та й вирішив курочку купити.

Всі.

А курочка по сінечках —

Куд-ку-дак, куд-ку-дак!

Котигорошко.

Схотів добрий чоловік

Весело зажити

Та й вирішив кізоньку купити.

Всі.

А в кізоньки довгі роги,

Ме-ме-ме, ме-ме-ме…

А в кізоньки довгі роги,

Ме-ме-ме, ме-ме-ме!

Котигорошко.

Схотів добрий чоловік

Весело зажити

Та й вирішив котика купити.

Всі.

А в котика гострі кігті,

Няв-няв-няв, няв-няв-няв!

А в котика гострі кігті,

Няв-няв-няв, няв-няв-няв!

Котигорошко. А тепер хочете побрехеньки послухати?

Всі. Хочемо!.. Хочемо!.. Котигорошко (сідає).

Його оточують діти.

Як був ще я хлопцем отакеньким, а батька ще й зовсім на світі не було, поїхали ми з дідом на ярмарок і знаєте чим?

Дівчинка. Кіньми.

Котигорошко. Волами.

Дід (недочуває). Чим, кажеш?

Котигорошко. Волами.

Дід. Чим? Чим?

Всі (кричать разом). Волами!

Дід. Ага… пішки.

Котигорошко. А волики були невеликі. Можна отак їх… на пригорщ узяти.

Сміх.

Жінка (до матері Котигорошка). Та й втішний же син у тебе, Катерино. Втішний і розумний.

Мати. Добрий син. Не жаліюсь. Рости б йому швидше.

Котигорошко (позирнув у бік матері). Не перебивайте, мамо, а то побрехенька не вийде.

Мати. Мовчу, мовчу.

Котигорошко. Так отож їдемо ми та й їдемо. Бачимо, ломаччя валяється. Я зирк, а там шестеро яєць. Такі ж вони великі, що я їх ледве в жменьку забрав. А в нас, як на те, свиня квоктала. Ось я й підсипав їх під свиню, а вона вилупила мені аж шестеро…

Хлопчик. Курчат.

Дівчинка. Каченят… Гусят…

Хлопчик. Поросят.

Котигорошко. Аж шестеро… волів!

Сміх.

Дід. Каченят?

Всі (кричать разом). Волів!

Дід. Ага… кошенят. Котигорошко. А тоді ми з дідом стали хазяйнувати — землю орати та засівати. А як уродила в нас яра пшениця, дід і питає в мене: “А де ж ми будемо, сину, скирти складати?”

Дівчинка. На полі.

Хлопчик. У клуні, щоб під дощем не замокали. Котигорошко. Ні, на печі. Там і скирти складати, там і молотити. А тут уже й батько мій підріс.

З хати виходить батько з лопатою.

Мати. Таке наговориш!

Котигорошко. Батько, правда, рибалка добрий.

Батько. А що ти там, сину, з мене смієшся?

Котигорошко. Отож, кажу, тато в мене добрий рибалка. Як закине вудочку в добру річечку, так і тягне, коли не сома отакенного (показує, який він великий), то краснопірочку. (Показує, яка вона маленька).

Жінка. І таке ж вигадає.

Батько (ніби суворо). Та я ж тобі і їсти не дам… Я ж тебе і в хату не пущу! (Хоче піймати Котигорошка, але його заступають собою діти).

Мати. Годі тобі, сину, жартувати. Іди батькові допомагай криницю копати.

Котигорошко. Добре, мамо. Тільки ось потанцюємо — та й піду.

Батько. Погуляй, Котигорошку, погуляй. Я і сам упораюсь.

Котигорошко (до дітей). Ану давайте “Подоляночку”

танцювати.

Всі. “Подоляночку”… “Подоляночку”… Котигорошко. А хто буде Подоляночкою?

Дівчатка. Я! Я! Я!

Котигорошко. Ти будеш Подоляночкою.

Діти починають танцювати навколо берізки. Дівчині Подоляночці одягають на голову віночок з квітів, і вона виконує все, про що співається в пісні.

Діти (співають).

Десь тут була Подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона сіла, Тут вона впала,

До землі припала.

Дівчина схиляється біля деревця.

Танцюючи, просять).

Ой устань, устань, Подоляночко,

Витри очі свої так, як скляночку,

Та візьмися в боки,

Та піди у скоки,

Та піди у скоки!

Дівчинка включається у загальний танок.

Хлопчик (вбігаючи). Тікаймо! Тікаймо! Змій летить, Змій!..

Діти розбігаються, розбігаються й дорослі. Лишився стояти на своєму місці Котигорошко.

Мати (гукає). Котигорошку, сину мій, ховайся! Котигорошко. А чого ж ховатися, мамо? Я подивлюся на нього, який він є.

Падають з дерева окремі листки.

Мати (позираючи на небо). Хвалити бога, пролетів. Ти-бо тепер у мене єдиний, сину. (Втирає хусткою очі).

Котигорошко. Мамо, ви плачете?

Мати. Та як же мені не плакати, коли стільки горя я зазнала від отого Змія!

Котигорошко. А що ж він вам зробив?

Мати. Ох, важко і згадувати. Була в тебе сестра Оленка і було шестеро братів.

Котигорошко. Мамо, а чого ж я їх не пам'ятаю? Пі сестриці, ні братів.

Мати. Тебе ще й на світі тоді не було.

Котигорошко. А де ж вона, моя сестричка Оленка? Де брати рідні?

Мати. Змій заманив Оленку до себе, заманив і братів твоїх. Може, й на світі їх уже нема. Ніхто мені звістки не приносить, Котигорошку.