Анатолій Шиян - Котигорошко

Дід. Він сильний. Його важко звоювати. (Пильно приглядається до Котигорошка).

Котигорошко. А що це ви так дивитесь на мене?

Дід. Запам'ятати хочу, який ти є молодець. Та ще хочу тебе попередити: тяжкий до Змія шлях, небезпечний. Не раджу тобі, хлопче, з дому вирушати, бо не дійдеш ти до синього моря.

Котигорошко. Дійду! По сонцю та по зорях потрібні шляхи шукатиму, а дійду!

Дід (кричить). Ні! Ти світу сонця більше не побачиш! (Зводить руки до неба).

Враз настає тьма, вітер. У тьмі чується зляканий голос матері: “Людоньки! Це не старець, це — Змій! Рятуйте!” Кидається, щоб захистити сина, але дужий вітер звалює її, як і інших, на землю. Блискавка, грім. Зникає тьма. Всі люди, повалені вітром, лежать. Тільки один Котигорошко стоїть, закривши очі ліктем. Підбігає до нього мати.

Мати (з жахом). Сліпий…

Котигорошко. Ні, мамо, я… бачу! (Одводить лікоть від очей). Авжеж, бачу… тільки очі дуже болять.

Мати (обнімає його, цілує). Синочку мій!

Сусідка (придивляється до своєї дитини, скрикує). Убив!.. Люди… Змій дитя моє вбив… (Виходить).

Всі. Дитя убив…

Хтось б'є в залізну рейку. Вбігає хлопець.

Хлопець. Чи чули, люди, що Змій наробив?

Всі. Що? Не чули… Кажи!

Хлопець. Хати поспалював, людей повбивав на тому кінці села.

Батько. Гляньте, он знову горять.

Всі. Теж Змій підпалив.

— Життя нам від нього нема.

— Спокою не знаємо…

— Доки терпіти будем?

Батько. А що робити? Що? Хто може силою своєю з ним помірятись? Хто?

Котигорошко. Я поміряюсь… Я піду!..

Мати. Куди, сину? Куди ти зібрався йти?

Котигорошко. До синього моря, мамо, де Змій живе. Хочу битися з ним смертним боєм!

Батько. Котигорошку, сину мій! (Обнімає його). Важко мені розлучатися з тобою. Та я знаю: святе діло — за волю народну битися. Я згоден… Іди! (Цілує його в лоб).

Мати. Котигорошку… Синочку мій… Єдиний ти у мене, сину, єдиний…

Сусіди. Виряджай, мати, сина-лицаря в дорогу.

— Тільки йому під силу зі Змієм воювати.

— За народну правду горою статні

Пішла мати до хати.

Котигорошко. Прощайте, тату!

Батько. Прощай, сину. Дивися ж там… Будь обережним, бо Змій хитрий і підступний. Ну, а коли вже з ним доведеться битися, не відступай. Будь сміливим у бою.

Котигорошко. Буду!

Мати 　(виносить з хати і одягає на сина киптарик, торбу, брилик. Не стримавшись, жадібно обнімає його, цілує). Ой сину! Та я ж тебе виглядатиму і зраночку, і ввечері… Я ночей недосипатиму… все буду думати, все ждатиму…

Котигорошко. Не плачте, мамо, я повернусь!

Батько (схвильовано). Не плач, стара, він повернеться…

Мати. Як же мені не плакати? Як же мені не тужити? Один він у мене на світі…

Котигорошко. Прощайте, друзі мої! Прощайте!

Діти. Прощай, Котигорошку!

— Бажаємо тобі здолати Змія!

— Повертайся до нас.

— Не забувай нас.

— Ми будемо тебе ждати.

Котигорошко (до сусідів). Прощайте!

Сусіди. Повертайся жив-здоров!

— На тебе всі надії.

— Ждемо тебе з добрими вістями.

Котигорошко (скинув брилик, помахав ним у повітрі). Я повернуся, мамо, повернусь! (До всіх). Прощайте! (Вклоняється). Я все зроблю, щоб принести вам добрі вісті. (Пішов).

Всі. Щасти ж тобі, хлопче…

— Повертайся живим.

— Хай тобі сили прибавиться…

Мати. Ой, чує моє серце, пропаде… Зажди… Сину… (Поривається бігти, але її стримує чоловік).

Батько. Хай іде наш син! Не зупиняй його. Хай щаслива йому дорога стелиться! Він сестру та братів визволятиме. Він волю народові здобуватиме. Не зупиняй його! Хай іде! (Махає йому привітно вслід рукою).

Музика.

Завіса

Декорація першої картини. Біля криниці виріс кущ калини. Співають пташки.

Кує зозуля. На ґанку сидять сестри.

а сестра. Що сталося з нашим братом Змієм? Прилетів, мов хмара. Не їсть, не п'є.

2-а сестра. Питаюся в нього: “Брате, — кажу, — Змію, хто міг тебе стривожити? Кого ти боїшся?” А він як гляне на мене, як тупне ногою, як мотне головою, як закричить, як заверещить: “Я нікого не боюсь! Я нічого не боюсь! Я того Котигорошка зі світу зведу!”

1-а сестра. А хто ж він — Котигорошко?

2-а сестра. Не знаю, тільки бачу, брат наш Змій його боїться.

1-а сестра. Буде Змієві погано — буде погано й нам. Розпитаймось, порадьмось, як нам Котигорошка зі світу звести.

2-а сестра. Здається, брат іде!

З'являється Змій.

Змій. Сестри мої, вам буде робота.

1-а сестра. Слухаємо тебе, брате!

2-а сестра. Все, що накажеш, зробимо.

Змій. Затруїти криниці й озера! А тут поставити столи з їжею, питвом, ласощами — і теж все затруїти!