Анатолій Шиян - Котигорошко

У-ду-ду, у-ду-ду,

Сидів голуб на дубу,

Вигравав у трубу.

Труба точеная,

Позолоченая…

Змій (невдоволено). Відстань! (Стежить за Біжу-й-не-набіжуся, який весь час бігає навколо нього). А ти хто?

Біжу-й-не-набіжуся. Я Біжу-й-не-набіжуся.

Крутивус (хапає його за руку). Сідай!

Біжу-й-не-набіжуся сідає, але продовжує совати ногами.

Змій (вмощується на грибок. Чує крик Їм-і-не-наїмся, витягає його за штани). А це що тут за молодець?

Їм-і-не-наїмся (злякано). Я… той… Я брат Оленчин… Їм-і-не-наїмся… Ми в полі орали, а сніданку нема. Ми пішли… прийшли… шукали… Але я нічого… Я той… Я зараз… Де тут стежка? (Поривається йти).

Змій. Ха-ха-ха! Стежку шукаєш? Хто потрапив у мої володіння, той назад не повертається.

Їм-і-не-наїмся. Я не хочу тут бути… Мені не подобається… Ми всі не хочемо. І я, і вони… Що ж, ти нас силувати будеш?

Змій. Буду! (Пройшовся, оглянув усіх, питає). Чого прибули до мене?

Вернидуб. Закортіло, бач, на тебе подивитись, який ти є.

Змій. Ну, дивіться. (Стає на камінь, освітлюється мінливим світлом прожекторів).

Музика.

Крутивус. Сестра наша Оленка забрела сюди. Хочемо її взяти з собою.

Змій. Оленку взяти? Ха-ха-ха! Оленки я не віддам!

Вернигора. А ми тебе й питати не будемо.

Змій. Ха-ха-ха! І сестра ваша лишиться тут, і ви всі звідціля не вийдете.

Вернигора. Вийдемо!

Їм-і-не-наїмся. Вийдемо.

Вернидуб. Ія кажу — вийдемо! Ну, Змію, глянули на тебе, який ти є, і досить. Нам часу нема. Нас робота в полі жде. То говори зразу: будемо битись чи будемо миритись?

Змій. Будемо битись!

Вернигора. Будемо битись.

Вернидуб. Ну, так будемо битись!

Оленка. Я боюсь, я боюсь… (Тулиться до Крутивуса).

Змій. Хто першим на бій зі мною стане?

Вернидуб. А хоч би й я!

Починають битися.

Брати. Не піддавайся, брате, не піддавайся!

Змій перемагає.

Змій. Хто ще зі мною силою помірятися хоче? Вернигора. А хоч би й я!

Починають битися. Змій перемагає.

Він свистить. З'являються різні птахи та звірі.

Змій. Посадовити всіх їх до темниці!

П'ю-і-не-нап'юся. Цікаво, дуже цікаво. (П'є з кухлика).

Їм-і-не-наїмся. Я не хочу… Мені там зовсім не подобається… Я не люблю темниць… Пустіть додому.

Всі. Не маєш права! Ще будемо битись!

Змій (до звірів та птахів). Чому ви стоїте? Хіба не чули мого наказу?.. До темниці!

Звірі й птахи починають бити крилами, гарчати по-звірячому, сичати по-гадю-чому.

Заганяють в льох усіх. Оленку вихоплюють Зміївни.

Оленка. І я з ними… Нащо мене лишаєте одну?.. Братики! (Кидається до них, але її піймали Зміївни, не пускають). Мамо! Мамочко!.. Мамо! (Плаче).

Змій (кричить). Я сліз не люблю.

Оленка затихає.

а сестра. Пора вже тобі, брате, пообідати. Є для тебе і варене і печене.

Захвилювалося море.

а сестра. Зашуміло море. По морському дну йде наш брат Водяник-смертоносець.

Музика. З моря виходить Водяник-смертоносець.

Всі. Заждались тебе, брате.

Водяник. Я бурі здіймав, розбивав кораблі, заманював рибалок у відкрите море. Здрастуй, брате! Здрастуйте, сестри! (Помітив Оленку). Яке дівчатко гарне.

2-а сестра. Недобрий ти. Забуваєш, що в тебе є родичі на світі.

Водяник (ще раз глянув на Оленку). А дівча мені подобається. Як тебе звати?

Оленка. Оленка. (Плаче).

Змій. Хіба забула, що я сліз не люблю? Водяник. Я теж сліз не люблю!

а сестра бере чашу.

а сестра (взявши Оленку за руку). Не бійся, дурненька, ми тебе в сад поведемо, а в тім саду що хочеш є — і вишні, і сливи, і райські яблука… Ходім!

Оленка (пручаючись). Боюсь… Боюсь!

Оленку виводять силоміць.

Змій. Я почастую тебе сьогодні напоєм незвичайним, бо ти в мене гість дорогий.

Водяник. Бач, не похвалився тобі, брате, новиною.

Змій. Якою? Водяник. На дні морському серед водоростей знайшов я

ліки чародійні. Помажеш ними рану — і навіть мертвий оживе.

Музика.

Змій. Ха-ха-ха! Оживлювати мертвих? Хіба не вистачає нам живих?

Вбігає перелякана Оленка, ховається за зрубом криниці. Оточують її Зміївни, нападають…

Оленка. Ой! (Застогнала).

Змій. А що, сестриці, упорались з дівчам?

Музика продовжується. 1-а сестра передає чашу 2-й сестрі, а та — Змієві, а вже Змій підносить її братові. Чаша зсередини освітлена. Водяник п'є Оленчину кров.

Завіса

Краєвид села.

Праворуч сільська хата. Садок. Город. Вдалині луки, ліс, річка. На вулиці діти, взявшись за руки, співають і пританцьовують. Зліва молода берізка. В колі танцюючих Котигорошко. Він же й заспівує.