Анатолій Шиян - Котигорошко

Входить коваль з в'язкою ключів.

Коваль. А хто тут викликав мене у царство Змієве?

Котигорошко (здивовано і радісно). З'явився… Чи не диво? (До коваля). Та це я вас викликав. Здрастуйте!

Коваль. Здрастуйте! А хто ж ти будеш, хлопче? Чого прийшов у володіння Змія і що тобі потрібно від коваля Максима?

Котигорошко. Я Котигорошко. Братів моїх і сестру Оленку полонив Змій. Я прийшов їх з неволі визволяти.

Коваль. Хлопчику мій, я бачу, ти сміливий. Чоло в тебе мудре і погляд ясний. Говори, якої допомоги ждеш від мене?

Котигорошко. Дядьку Максиме, он там, у підземеллі, мучаться брати мої рідні. Чи зумієте замки ці відімкнути?

Коваль. Це діло добре. Попробую! (Починає поратись біля замків, відмикає їх, гукає). Агов, люди добрі! Тут прийшов ваш рідний брат Котигорошко з неволі вас визволяти.

Котигорошко. Дядьку Максиме, ідіть відімкніть усі темниці й випустіть невільників на волю!

Коваль. Я виконаю твій наказ. (Виходить).

Котигорошко (кладе сопілку собі до торбини). Може, вона мені ще колись пригодиться.

Жмурячись від денного світла, з темниці виходять брати.

Крутивус. Де визволитель наш? Нічого я не бачу… так. ріже мені сонце очі.

Котигорошко. Ось де я, перед тобою, брате. Крутивус (обіймає його, цілує).

Всі оточують Котигорошка.

Герой ти наш! Орел! Та як нам дякувать тобі за оцю волю?

Вернидуб. Дай гляну я на тебе, який ти є.

Вернигора. Це честь — такого брата мати.

П'ю-і-не-нап'юся. Цікаво, як розшукав ти нас?

Біжу-і-не-набіжуся. Я такий радий… такий радий… Хоч розімнуся трошки. (Починає бігати по сцені).

Їм-і-не-наїмся. Та дайте ж і мені мого братика обійняти. (Обіймає). А їсти нам приніс?

Вернигора. Скажи, як наша мати?

Вернидуб. Батько як? Живі, здорові?

П'ю-і-не-нап'юся. Цікаво, чи ждуть нас, чи, може, й ждати перестали?

Крутивус. Затуркали хлопця, не знати кому й відповідати.

Котигорошко. Я теж… Я такий радий, що оце вас розшукав. А мати й тато живі. Ждуть не діждуться… Це ж від матері я дізнався, що ви у неволі в Змія, і пішов вас визволяти.

Крутивус. Життя нам врятував. Всі. Волю повернув нам, волю!

Їм-і-не-наїмся. Дивіться, дивіться, скільки їжі. (Кидається до столу).

Котигорошко. Не їж… Там все затруєне.

Їм-і-не-наїмся. Таке добро, такий харч зіпсували.

Входить коваль.

Коваль. Я виконав наказ. Невільники на волі! Погляньте, скільки їх. Ідуть і йдуть.

Чути голоси: “Слава Котигорошку! Слава богатиреві! Слава!”

Крутивус. А це ж хто? Що за чоловік?

Котигорошко. Дядько Максим.

Коваль. Він замки відімкнув.

Брати оточують коваля.

Всі. Спасибі вам, Максиме. Спасибі.

— Виручив нас.

— Не забудемо.

Крутивус. Та ще ми не всі. Немає серед нас Оленки, сестриці нашої. Невже її знищив Змій?

Котигорошко (виймає сопілку). Ну, кому з вас дати: тобі чи тобі? (Дає Вернигорі). Скажи, сопілонько, де сестрицю Оленку шукати?

Вернигора (недовірливо). І скаже? (Взяв до губів).

Всі. Невже скаже?

Чути спів сопілки.

Ой помалу-малу, мій братику, грай,

Від Водяника мене виручай.

Я у Смертоносця в царстві злім томлюся,

Я за матінкою рідною журюся.

Всі. Жива.

Вернигора. На морському дні. Чули?

Біжу-й-не-набіжуся. Як же туди добратися?

Крутивус. Подумаємо.

Їм-і-не-наїмся. Я так гадаю: втікати нам треба мерщій, поки ще Змій не повернувся.

Котигорошко. Ні, не втікати нам треба від Змія, а зустрітися з ним та розпитатися… По-доброму не говоритиме — силою примусимо! Хай покаже нам шлях до сестриці Оленки.

Вернигора. Твоя правда, брате.

Вернидуб. Не залишимо сестри, не повернемось додому, пеки її не розшукаємо.

Біжу-й-не-набіжуся. Шукатимемо сестру.

Всі. Шукатимемо сестру!

Їм-і-не-наїмся (припадає вухом до каменя). Чую… (Злякано). Я чую, земля гуде. Це Змій летить. Ховаймося! (Метушиться. куди б сховатися).

Котигорошко. Оце такий ти, брате? Оце так ти боїшся Змія? Нехай прилітає, будемо з ним битися.

Крутивус. Твоя правда, брате.

Пролітає Змій.

Коваль. Бачу його в небі.

Вернидуб. Ія вже бачу.

Коваль. Дозволь мені, Котигорошку, лишитися з тобою. Я, може, ще тобі в пригоді стану.

Котигорошко. Та я і так не знаю, як уже дякувати вам.

Коваль. Не треба мені подяки. Віднині я твій слуга на всяке добре діло.

Котигорошко. Ні, не слугою мені будьте, а другом вірним.

Коваль. Гаразд, я буду і тобі, й твоїм братам вірним другом.

Всі брати дякують йому за це.

Їм-і-не-наїмся. Шумить… Ви чуєте?

Вернигора. Он він сідає на узбережжі.

Вернидуб. Крила згорнув.