Анатолій Шиян - Котигорошко

Коваль (оглядає меч. Відчувається, що він дуже важкий). Ще нагострю його гарненько, та можна й віддати.

(Підходить до точильного каменя, зазирає в коритце). Еге, та тут ані краплиночки води. Доведеться йти до озера. (Взяв казанок, прикрив гіллям меч, пішов).

Вбігають з-за дерев діти.

й хлопчик. А що я вам казав? Бачили? Самі тепер бачили, як він кував не серп і не рогач, а меч.

2-й хлопчик. Давай глянемо на нього, поки коваля нема. (Вайлувате йде).

Його спиняє 1-й хлопчик.

й хлопчик. Почекай. Нам треба когось послати, щоб вартував. (Вказує на хлопця). Ти серед нас найменший.

Хлопчик. Мені теж хотілося б глянути на меч. (Невдоволений, виходить).

2-й хлопчик. Ось я його в руки візьму, попробую, чи замашний. (Пробує підняти меч і не може). Еге, я думав, що він легенький, а він он який…

1-й хлопчик. Ось зараз я попробую! (Хоче взяти).

Спритніший за нього 3-й хлопчик відпихає його геть.

й хлопчик. Пусти мене, я дужчий… Я зараз навіть однією рукою підійму. (Пробує, але навіть не зрушив з місця).

Всі. Що, важкий? Не підіймеш?

— А хвалився: “однією рукою…”

— Не витрачай сили!

3-й хлопчик (з запалом). От підійму! Зараз підійму! (Напружився, схопив, крім дерев'яної ручки, ще й залізо). Ой!

4-й хлопчик. Що, обпікся? Він же тільки з вогню. Ану лиш дай мені.

2-й хлопчик. Та дайте ж мені дотовпитись…

1-й хлопчик. Ану, гуртом.

Пробують підняти — не можуть.

Всі. Важкий.

— Для кого ж він скував його?

— Хто ж може таким мечем воювати?

1-й хлопчик. А ви хіба не чули? Не знаєте?

Всі. Про що?

— Не знаємо.

— Нічого ми не чули.

— А ти хіба щось чув?

— То розкажи і нам.

— Розкажи.

1-й хлопчик (таємниче). Я чув, уже по наших землях ходить він.

Всі. Хто ходить? Хто?

1-й хлопчик. Богатир Котигорошко, он хто! Кажуть, його навіть Змій боїться.

Не помічений дітьми, входить Котигорошко, сідає осторонь, слухає, що про нього говорять.

А наш коваль — наче друг тому богатиреві. Для нього він і меч оцей скував, щоб можна було битися зі Змієм.

2-й хлопчик. А який же він із себе, той богатир?

1-й хлопчик. Який? (Вибирає очима дерево). Бачиш оте дерево найвище? Отакого він зросту. А руки в нього отакенні. (Показує). А коли йде, так земля під ним угинається. Де рукавом майне, там тихі дерева починають враз шуміти, наче від бурі.

2-й хлопчик (помітивши Котигорошка). А дивіться, дивіться, хто там сидить.

Всі оточують Котигорошка.

Всі. Ти хто такий?

— Як тебе звати?

— Відкіля йдеш?

— Куди йдеш, хлопче?

Котигорошко. Іду я здалеку. А зовуть мене Іваном.

1-й хлопчик. Скажи, ти ніде не зустрічався з Котигорошком? Це богатир такий. Він за народ стоїть проти Змія. Нічого ти не чув про нього від людей?

Котигорошко. Та трохи чув.

Всі (з зацікавленням). Що? Що ж ти чув?

— Розкажи.

— Розкажи нам, хлопче!

Котигорошко. Та гомонять люди, начебто він уже бився зі Змієм, але Змія у першому бою не здолав. І тепер жде, коли коваль скує йому меча…

Хлопчик. Уже… Уже дядько Максим скували.

2-й хлопчик. Тільки важкий дуже меч. Ми пробували його підняти.

Котигорошко. А де ж він лежить?

1-й хлопчик. Та он під отим гіллям.

Котигорошко. Гляну. (Підвівся).

В цю хвилину з криком вбігає хлопчик, той, що вартував.

Хлопчик. Втікаймо! Втікаймо! Іде сюди Капшивий дід.

Котигорошко. Чого ж вам втікати? Не бійтеся… Залишайтесь тут.

1-й хлопчик. Ти ще його не знаєш. Це Зміїв слуга… Найлютіший. Я раджу, хлопче, і тобі кудись сховатись від нього.

Діти розбігаються. Входить, озираючись, бабуся.

Котигорошко. Здрастуйте, бабусю!

Бабуся (злякано). Хто це? Хто?

Котигорошко (підходить до неї). Це я, бабусю.

Бабуся. Стара вже стала. Недобачаю. (Розглядає його). Впізнала тепер. Здрастуй, молодець.

Котигорошко. Здрастуйте.

Бабуся. Давно тебе шукаю в лісі, щоб попередити.

Котигорошко. Про що?

Бабуся. Послухаєш зараз. (Озирається). Знай, сину. Змій усюди вже порозставляв на тебе пастки. Стережись!

Котигорошко. А які ж то пастки?

Бабуся. Слухай. Де силою не може він здолати супротивника, там до хитрощів удається. Я давно живу в лісі. Я його вдачу Зміїну знаю. Може, там, сину, а може, й тут натрапиш на криницю чи джерело, то хоч би як хотів пити, але й краплі не бери тієї води, бо вона затруєна. Удар спочатку по ній ціпком, то й побачиш, що воно буде.

Котигорошко. А що ж буде, бабусю?

Бабуся. Цього я тобі не скажу. Слухай-но далі. А захочеш їсти та натрапиш десь у лісі на їжу — не бери ані рісочки в рот. (Озирається). Я зустрічалася з ковалем Максимом — це мій давній приятель, і він розповів мені про тебе. Я вже знаю, хто ти є. Ти богатир Котигорошко. Ти врятував мене від смерті. (Кладе руки йому на плечі). Врятуй тепер людей, що томляться під ярмом Змія, поверни їм волю, і люди тебе ніколи в світі не забудуть.