Анатолій Шиян - Котигорошко

1-а с естр а. Гратиму.

Сопілка виспівує.

Ой помалу-малу, душогубко, грай,

Та не врази мого серденька вкрай.

Мене, молодую, ти зі світу згубила

І в моє серденько гострий ніж встромила.

Кидає сопілку, кричить). Неправда! Неправда!

Котигорошко. Правда! Ти вбила мою сестру Оленку? Ти? Признавайся!

З-за дерева з'являється Капшивий дід.

Дід. Ану, хлопче, почекай!

Котигорошко. Десь я тебе бачив, діду. (Приглядається). Змій… Вгадав. Не крийся! Дід. А я і не криюсь.

Темно, свист, грім. Із-за дерев з'являється Змій з мечем, кидає торбу сестрі, та виймає з неї лук і стрілу. Починається двобій. Змієва сестра цілить Котигорошкові в спину. Натягується лук дужче, дужче… пускається стріла. Котигорошко вчасно відхиляється… Стріла б'є мимо.

Котигорошко. Так он ти як? Отруйною стрілою мене хочеш вбити? Умри ж сама!

В цю мить Змій заносить над ним свій меч. Котигорошко вчасно відводить удар. Двобій триває. Зміївна зникає.

Змій. Може, будемо миритись?

Котигорошко. Ні, будемо битись. (Знов пішов у наступ). Мені на світі жить, тобі вмирати!

З'являються брати і коваль. Котигорошко б'є супротивника ловким сильним ударом.

Змій. Ой! (Хапається за рану, падає).

Котигорошко. Сконав.

Вернидуб. Сконав найбільший кат.

Котигорошко. Ще залишилася Зміївна.

Вернигора. Нема. Ми вже самі упоралися з нею.

Всі. Слава тобі, брате! Слава!

Крутивус. Ми перевірили: у володіннях Змія вже невільників нема. Всі повернулися додому.

Біжу-й-не-набіжуся. А ми додому не підемо, а підемо до синього моря сестрицю Оленку визволяти. Веди нас, брате!

Всі. Веди!

Котигорошко (підіймаючи шаблю). Веду!

Музика.

За мною!

Завіса

Підводні гори. Пропливають дивовижні риби: крилатки, нетопирі, морські лахматі коники, скати, глибоководні риби з ліхтариками на. голові; повзуть по підводному камінню краби, йоржі, черепахи, павуки, зірки. З'являється Крутивус, розмахуючи то лівим, то правим вусом, він розганяє воду. За ним ідуть Котигорошко, коваль і всі брати.

Крутивус. Здається, далі дороги нема. Он які гори стали перед нами.

Котигорошко. Високі, що й казати… На таку скелю нам

не вибратись.

П'ю-і-не-нап'юся. Цікаво, що ж будемо робити? Може,

повернемо назад?

Їм-і-не-наїмся. То добра рада, брате. Вже я по камінню цьому ноги позбивав. Повернемось.

Котигорошко. Ні, назад ми не підемо. Лишить сестру? Та як не соромно вам отаке казати?

Як глянемо ми в вічі нашій матері, коли вони спитають у нас про Оленку?

Крутивус. Твоя правда, брате. Назад ми не підемо.

Вернигора. Не лишимо сестру в неволі у Смертоносця.

Вернидуб. Ми вільні, то хай же вільною буде й вона. А чи не так?

Біжу-й-не-набіжуся. Назад ми не підемо. Тільки вперед.

Коваль. Гори високі, та, може, стежку де знайдемо.

Котигорошко. Біжу-й-не-набіжуся, ану поглянь, чи там можна пройти?

Біжу-й-не-набіжуся (помчав в один бік). Тут стежки нема. (Помчав у другий). І тут нема.

Котигорошко. Оглядаймо краще, оглядаймо всі.

Оглядають, крім Їм-і-не-наїмся. По дну проповзають краби, павуки. Їм-і-не-наїмся сідає на камінь, до нього наближається краб. Їм-і-не-наїмся злякано скрикує, а потім б'є ложкою. Краб проповзає далі. З'являються брати.

Біжу-й-не-набіжуся. Стежки нема.

П'ю-і-не-нап'юся. Пройти не можна.

Їм-і-не-наїмся. Я теж шукав і… нема. Таке страхіття скрізь.

Крутивус. Високі скелі та урвища. Не вибратися нам.

Вернидуб. Я таких гір не бачив зроду.

П'ю-і-не-нап'юся. Що ж будемо робити?

Коваль. Оце задача.

Вернигора. Вже пробував я камінь — міцний, мов залізо.

Котигорошко. А йти вперед нам треба.

Мовчанка.

Озирає всіх, зупиняє свій погляд на Вернигорі).

На тебе, брате Вернигоро, вся тепер надія. Виручай!

Вернигора. Попробую! (Немовби воза підважує, так давить плечем).

Всі стежать за ним.

Їм-і-не-наїмся (злякано). Ховаймося, а то камінням нас привалить.

Котигорошко. Не ховатися нам треба, а підсобити.

Вернигора. Ні, ні, не підступайте близько, бо тоді сила моя пропаде. (Напружується. Давить).

Крутивус. Стоїть гора, стоїть.

Котигорошко. Не рушиться.

Вернидуб. Натискуй дужче, брате, дужче!

П'ю-і-не-нап'юся. Цікаво, чи звалить він цю скелю?

Вернигора. Не можу. (Відходить геть).

Котигорошко. Брате, пам'ятай: за тими горами сестра.

Вернигора. За тими горами сестра… Я мушу подолати скелі, мушу! (Знову стає до скелі).

Біжу-й-не-набіжуся. Ви гляньте, гляньте!