Анатолій Шиян - Котигорошко

Чути гуркіт падаючого каміння.

Котигорошко. Спасибі тобі, брате.

Брати. Знову є шлях перед нами!

Котигорошко. Ну, рушили у путь.

Крутивус розмахує вусами. Музика. Затемнення.

Вернигора. Дивіться, знову якась перешкода.

Котигорошко. Що б там не було, а ми не спинимось і не повернемо назад.

Шлях їм перетинає дрімучий ліс з віковими деревами.

Крутивус. Далі шляху нема.

Котигорошко. А треба знайти.

Коваль (здивовано). Оце ліс… Зроду такого не бачив. Деревина біля деревини.

Вернигора. Не пройти нам тут.

П'ю-і-не-нап'юся. Цікаво, як же ми будемо пробиратися в такій гущавині?

Їм-і-не-наїмся. Скажіть, а в цьому лісі є вовки?

Біжу-й-не-набіжуся. Є… Може, де стежку знайду.

Вернидуб. Нікуди не біжи. Ось гляну я на дерева. (Підходить ближче, обмацує їх).

Котигорошко. На тебе, брате Вернидубе, вся надія. Виручай!

Вернидуб. Попробую! (Вивертає з корінням віковічні стовбури).

Котигорошко. Хвала тобі, наш брате.

Брати. Молодчина!

— Ламай, ламай!

— Є знову шлях у нас!

— Все ближче до сестри!

— Цікаво, ще якісь там будуть перешкоди чи це вже остання?

Котигорошко. Рушаймо далі!

Музика. Затемнення.

Крутивус. Бачу, щось маячить спереду.

Вернидуб. Скеля.

Вернигора. Не схоже.

П'ю-і-не-нап'юся. Цікаво, може, то палац?

Їм-і-не-наїмся. Невже то справді палац? Так швидко ми прийшли. Це ж у ньому, мабуть, Смертоносець?

Котигорошко. Тим краще, коли вдома він.

Біжу-й-не-набіжуся. Ні, ні, на дім воно не схоже.

Коваль. У мене добрий зір. Не палац бачу я й не скелю.

Їм-і-не-наїмся. А що ж воно таке? Ну що?

Коваль (придивляється). Стоїть там брама.

Згодом виростає перед ними брама.

Крутивус. І справді, брама.

Котигорошко. На п'яти замках.

Коваль (обмацує її рукою). Залізна.

Котигорошко. На п'яти незвичайних замках. На вас, дядьку Максиме, вся тепер надія. Виручайте!

Коваль (дістає ключі). Оце так задача.

П'ю-і-не-нап'юся. Цікаво, чи відімкне ж він замки?

Біжу-й-не-набіжуся. Майстер добрий — мусить відімкнути.

Коваль. Ви не хваліть, бо щось не відмикається.

Котигорошко. Ви, дядьку Максиме, пробуйте. (Стежить за ним). Ну, як? Годиться ключ? Не підійшов?

Крутивус. Ти пробуй ще.

Вернидуб. Ключів багато в тебе…

Вернигора. Якийсь-то підбереш.

Коваль (упрів). Не прості ці замки, і простими ключами їх не відімкнути.

Котигорошко. Бачу.

П'ю-і-не-нап'юся. Цікаво, чи обійти її не можна?

Біжу-й-не-набіжуся. Я зараз гляну. (Побіг наліво).

Котигорошко. Що там таке? Чому спинився?

Біжу — й–не-набіжуся. Страшне провалля, аж туманіє голова.

Котигорошко. А з цього боку що? (Іде направо, а за ним Їм-і-не-наїмся).

Їм-і-не-наїмся. Ой-йой! Та не дивися ж, не дивись, бо звалишся у прірву!

П'ю—і-не-нап'юся. Цікаво глянути й мені. (Вийшов).

Вернидуб. Ось вона, пастка наша. Тут треба бути обережним.

Котигорошко (з'явившись). І там провалля, і там провалля. Єдиний шлях нам — через оцю браму.

Їм-і-не-наїмся. А за цією брамою ще, може, десять буде таких брам. Вже сили нема.

П'ю-і-не-нап'юся. Коли втомивсь, лягай полеж, а ми за тебе думать будемо, як далі нам пройти.

Біжу-й-не-набіжуся (вбігає). І дна не видно — така там прірва глибочезна!

П'ю-і-не-нап'юся. Цікаво, що ж будемо робити?

Крутивус. Подумать треба.

Їм—і–не-наїмся. Я б повертавсь назад. Цієї брами нам не відчинити.

Біжу-й-не-набіжуся. Мовчи хоч ти! Не досаждай.

Котигорошко. Скільки пройдено шляху… Скільки подолано перешкод. Може, за брамою цією наша Оленка… То як же можна повертатись?

Всі. Твоя правда, брате.

Котигорошко. А може, повалити браму. Брате Вернигоро, пробуй.

Вернигора. Попробую. (Пробує, але даремно). Ні, не можу повалити. Моя сила проти каменя діє, а заліза не бере.

Котигорошко (до Вернидуба). Брате Вернидубе. Попробуй ще ти свою силу.

Вернидуб. Попробую. (Пробує, але даремно). Моя сила проти деревини діє, а заліза не бере.

Мовчанка.

Котигорошко. Ану, я попробую. (Обмацує браму). Ні… замки тут зачаровані. Всі. Зачаровані.

Крутивус. Невже нічого не придумаємо гуртом? Коваль. Коли б ключі… не прості… А де дістанеш їх? Котигорошко (скрикує). Згадав!.. Згадав… А може, вийде? (Виймає перстень).

Крутивус. То що в тебе за перстень? Дивіться, як він сяє. Котигорошко. Це перстень не простий, це перстень чарівний. Я пробував його силу на горішній землі. Попробую ще й під водою. (Перекидає з лівої руки на праву). Бажаю, щоб зараз були мені ключі не прості… ключі від оцієї брами.

Всі стежать.