Анатолій Шиян - Котигорошко

Водяник. Мовчать!

Питець. Мовчу.

Їдець. І я… Ой, мовчу!

Обоє шанобливо вклоняються.

Водяник. Сідайте за стіл, їжте, пийте, але попереджаю вас: коли змагання ви програєте, то вже ані пити, ані їсти більше вам не доведеться.

Питець. Що має нам вчинить тоді володар?

Їдець (радо). Ми сядем під арешт?

Водяник. Я голови звелю вам відрубати!

Питець (дивиться здивовано і лячно). Ого! То є найбільша кара.

Їдець (мацає рукою голову). Це ж не гарбуз, це голова моя. Вона мені потрібна!

Їх підводять до столу, де вже сидять Їм-і-не-наїмся та П'ю-і-не-нап'юся.

Їдець (подав руку). Той, що найбільше їсть. З ким маю честь?

Їм-і-не-наїмся. їм-і-не-наїмся.

Питець. Той, що найбільше п'є. З ким маю честь змагатись?

П'ю-і-не-нап'юся. П'ю-і-не-нап'юся.

Водяник (до слуг). Подать їм їжу і питво. Попереджаю, щоб розмов сторонніх не було.

Слуги приносять їжу, ставлять на столі, їдець простягає руку, але їм-і-не-наїмся схопив ту їжу собі.

Їм-і-не-наїмся. Моє! їдець. Ні, це моєї

Починають виривати один в одного з рук.

Їм-і-не-наїмся. Пусти. Адже я гість. То май же совість. (Починає жадібно їсти).

Слуги приносять ще їжу. їдець тягнеться до неї, але Їм-і-не-наїмся знову хапає ту їжу в нього з рук.

І це моє! Моє! Тобі хай принесуть за третім разом!

Їдець. Ви бачили? Та це ж грабіжництво! Та це ж розбій! Ой лихо! Голова моя!.. Втрачаю час на сварці! Пусти! Це вже моєї Моє!

Котигорошко. Віддай йому! Змагайся чесно!

Їм-і-не-наїмся. Ну, на вже й тобі. (Віддав).

їдець починає їсти.

П'ю-і-не-нап'юся. Цікаво, чому нам не подають нічого?

Питець. Подадуть. Я знаю тут порядки.

Двоє слуг вносять діжку. Помітно, яка вона важка, ставлять на стіл.

П'ю—і–не — нап'юся. Посудина підходяща. Цікаво знати, що в ній: чи сирівець, чи квас?

Питець. Я знаю тут порядки. В діжках оцих дають тільки вино. (Хапає діжку). Моя!

П'ю-і-не-нап'юся. Нехай буде й твоя.

Двоє слуг відбивають чоп, тримають діжку. Питець п'є через шланг.

Питець. Міцне.

Слуги приносять другу діжку, відбивають чоп. П'ю-і-не-нап'юся легко бере її на руки, припадає до неї губами.

Ну, як напій?

П'ю-і-не-нап'юся. Добрячий.

їм-і-не-наїмся. Мало їжі, ще давай!

Їдець. Мало. Ще давай!

Подають.

Їм-і-не-наїмся. Моє!

їдець. Ні, це моє!

Виривають один в одного.

Пусти.

Їм-і-не-наїмся. Моє! (Забрав). їдець. Володарю мій, ти бачиш, ти сам же бачиш!

Водяник. Нічого я не хочу бачить. Ти мусиш виграти змагання.

Принесли їжу знову.

Їм-і-не-наїмся. Моє! І це моє!

Їдець. Ні, це моє! Не тягни! Ой не тягни! Не випущу! (Кричить). Караул! Караул! Однімає…

Котигорошко. Віддай йому, хай не кричить. Хай їсть.

Питець. А правда… Гик… Міцне винце… Гик!.. І в голову вдаряє, гик!.. У голову… гик!..

Водяник. Уже й на тебе гикавка напала? Припинити!

Їдець. Я знаю, що йому робити треба! (Відсовує їжу, підходить до Питця).

Питець (покірно підставляє спину). Тільки не дуже бий… гик!..

Їдець починає бити.

Їдець. Отак, отак, як ти мене.

Питець. Терплю… гик!.. Терплю… Ну годі, годі… Вже нема, нема гикавки!.. Нема!

Їм-і-не-наїмся. Мало їжі, ще давай!

Їдець (взяв шмат ковбаси, підніс до рота і поклав на місце). Гик! Не можу більше їсти, а треба, бо голова… гик!.. Ой, що ж це воно знову… Гик!

Слуги вносять велику рибу.

Їм-і-не-наїмся. Ловись, рибка, мала й велика!

Приносять вино.

Питець. Гикай, чорт з тобою! (Припадає до шланга). Вино… Це не вино, а мед… Справжній мед.

Їдець. Гик!.. гик!.. гик!.. (Обмацує голову). Гик!.. (Плаче). Ой голівонька… гик!.. Моя бідная!.. гик!.. Та я ж іще на світі… гик!..

Водяник. Перестань плакати! Батогами засічу! На смерть скараю! їж!

Їдець. Гик!.. Гик!..

Питець. Плаче? Він уже плаче? А мені весело… весело… Пити вже не можу… Співатиму. (Співав веселу пісню).

Котигорошко. Ми виграли і це змагання. Спасибі вам, брати!

Всі дякують, потискують їм руки.

Їм-і-не-наїмся. Підхарчувався таки добре.

П'ю-і-не-нап'юся. А я б іще випив би хоч барильце.

Водяник (люто). Забрати їх обох до льоху. На розправу!

Тягнуть силоміць Питець співає, а їдець гірко плаче.

Котигорошко. Додержуй слова, Водянику-смертоносцю. Звільняй нашу сестру, бо будемо ми всі зараз додому вирушати.

Водяник. Ні, це ще не все. Всі. Як то не все?

Вернигора. Доки це терпіти будемо? Пора кінчать.

Вернидуб. Адже загадкам цим кінця нема.

Котигорошко. Що хочеш ти іще?

Водяник. Ти дістань черевички, щоб були золотом шиті, а сріблом підбиті і щоб вони якраз прийшлися на ногу Оленці.

Коваль. Оце загадав нам задачу.