Анатолій Шиян - Котигорошко

Коваль. Я вже бачу…

Біжу-й-не-набіжуся. І я бачу. Дивіться.

Згори падають ключі.

П'ю-і-не-нап'юся. Ключі?

Котигорошко (підіймає їх і передає ковалеві). Ану, дядьку Максиме, пробуйте.

Коваль (відмикає). Цей є! І цей є! І цей! І цей! Котигорошко. А останній?

Всі напружено стежать.

Коваль (руки в нього тремтять). Та, мабуть же, і цей. (Пробує, але замок не відкривається). Ну, що б це значило?

Котигорошко. Пробуйте, дядьку Максиме, пробуйте.

Крутивус. Ти не хвилюйся, спокійно відмикай.

Вернидуб. Не поспішай.

Вернигора. Бач, руки як тремтять у тебе.

П'ю-і-не-нап'юся. Цікаво, чи відкриє ж він останній той замок?

Коваль. Ху! Аж кинуло у піт мене. (Відкрив замок останній, розчинив браму).

Всі зупинились, мов зачаровані.

Котигорошко. Ви бачите, бачите всі?

Крутивус. Палац…

Їм-і-не-наїмся. Там живе Смертоносець?

Котигорошко. Там живе сестра.

Вернигора. Оленка наша.

Вернидуб. Не віриться, що зараз ми її зустрінемо.

Коваль. Такого палацу не бачив зроду.

Біжу-й-не-набіжуся. Вона ж не знає і не відає, що ми вже тут.

П'ю-і-не-нап'юся. Цікаво глянути тепер на неї. Вже, мабуть, дівка.

Котигорошко. Коли ми браму відчинили, чого ж спинятись? Веди нас, брате Крутивус! Веди на зустріч із сестрою. Швидше! Сміливіше!

Крутивус. Веду! (Розмахує вусами).

З піснею йдуть через браму.

Завіса

Водяне царство з відповідною фауною і флорою. На передньому плані будівля, складена з підводного каміння. Заплели її різні водорості. Поруч альтанка.

На ґанку сидить Оленка, співає пісню.

Оленка.

Не зозуля в лісі затужила,

Не пташина в лузі голосила —

То сестричка лист писала,

На чужину посилала

Та й до брата слізно промовляла:

“Брате мій, брате-соколоньку,

Ти покинув сестру-сиротоньку,

А я ходжу, покликаю,

Як зозуля в темнім гаю:

Ой вернися з далекого краю”.

Сестро моя, сестро моя рута,

Як я можу до тебе вернути?

Через ліси темнесенькі,

Через ріки бистресенькі…”

З'являється служка.

Служка. Плачеш… Знову плачеш? Хіба тобі невідомо, що Водяник-смертоносець не любить, коли в тебе засмучені очі? А вже є вісті, що всесильний володар моря повертається з походу. Він везе тобі багаті подарунки.

Оленка. Нащо вони мені, коли я не маю волі!

Служка. Ти про волю земну забудь. Ніколи й ніхто не може врятувати тебе звідси.

Оленка. Нащо він оживив мене тоді, біля криниці, ліками чародійними? Нащо забрав сюди, в підводне царство? Я не можу забути, як світить сонце, як співають пташки, як цвітом рясним убирається земля.

Служка. Скорися! Будь ласкавою з Водяником-смертоносцем. Адже сьогодні твоє з ним весілля.

Оленка. Не бути цьому!

Служка. Ти слухай мене, слухай моєї поради, бо велике горе впаде на твою голову, коли Водяник любов свою на гнів поверне.

Чути сурму. Служка стає на камінь.

Олено, бачиш, вже недалеко наш володар. Швиденько витри очі, умий обличчя.

Оленка. Хай бачить він мою журбу. Хай знає про моє невтішне горе.

Служка. Ти його наречена.

Оленка. Я його невільниця.

Входять слуги, несуть дарунки. З'являється і сам Водяник.

Водяник. Здрастуй, Олено, здрастуй, моє сонце ясне!

Оленка (покірливо). Здрастуй, Водянику-смертоносцю!

Служка виходить.

Водяник (зазирає в обличчя). Я бачу в твоїх очах сльози. Ти не любиш мене, ти не слухаєшся мене.

Оленка. Я тобі корюся.

Водяник. Сьогодні справимо наше весілля.

Оленка (злякано). Ні… Ні!..

Водяник. Ти хочеш відкласти його на день, на два?

Оленка. Життя без волі — не життя для мене. Краще вбий… (Ридає). Убий мене!

Водяник. Ти занедужала? А я здійняв бурю на морі, потопив корабель і в моє підводне царство привіз найкращих танцюристок. Ми справимо бучне весілля. А тим часом хай звеселять вони тебе, хай розвіють твій сум. (Б'є в долоні).

Підходить до нього служка, вклоняється.

Музик і танцюристок покликати сюди!

Служка виходить.

Я знаю, Олено, тобі не легко забути ту землю, де ти жила і зростала, але ти мусиш зрозуміти: туди вже вороття тобі нема. Справимо весілля — і станеш ти водяною царицею. Я так хочу, і так воно й буде.

Заграли музики. Одна за одною з'являються танцюристки. Під час танців вбігає гонець, падає на коліна перед Водяником.

Гонець. Володарю мій, біда! Водяник (невдоволено і збентежено). Що трапилось?

Гонець. Невідомі люди йдуть сюди.

Водяник. Що? Гонець. Попереду вусатий. Перед ним розступається вода.

Оленка. Може, то мій брат Крутивус?