Злопи обступили Шиворота-Навиворота, схожого на здохлого їжака, й узялися лаяти його на різні лади. Злопи жаб боялися, а Шиворота-Навиворота нітрішки не боялися. Вони його лаяли та кляли, а він знай собі реготав.
Не кожне створіння з тих, що мешкали на дорозі, знесло б прокльони злопів. Коли вони поруч, і то не кожен витерпів би. Однак оцей Шиворіт-Навиворіт, котрий ніби здохлий їжак, ще смердючіший за злопів був. Ще бридкіший. Тому на цю лайку та сморід злопів йому було тричі начхати. Йому взагалі на будь-що було начхати, цьому самому Шивороту-Навивороту-Ніби-Здохлому-їжакові, навіть на погану репутацію. Погана репутація захищає тільки тих, на кого хоч комусь заманеться напасти. А напасти на Шиворота-Навиворота, немовби здохлого їжака, не спало б на думку жодній істоті. Тому Шиворота-Навиворота — неживого їжака — й не чіпав ніхто. Ніхто до нього навіть близько не підходив й ніхто до нього не торкався.
Еге ж, нікому не хотілося до здохлого їжака торкатися.
Шиворіт-навиворіт аж ніяк не був здохлим їжаком, хоча на вигляд був зовсім як здохлий їжак. Він був таким самим дорожнім мешканцем, як от яяюжі чи бігоні, чи, може, навіть дорожні гноми. Шиворіт-Навиворіт мав вигляд здохлого їжака для самозахисту, бо такий вигляд робив його вкрай непривабливим і відштовхував не тільки людей та тварин, що мандрували дорогами, а майже всіх звичайних та чарівних мешканців доріг. А насправді він був сумирною, незлою істотою і через свій жахливий вигляд чудово почувався. Тому Шиворіт-Навиворіт-Ніби-Здох-їжак злопів не боявся. І злопи знали, що він не страшний. Майже. Однак все-таки він був на вигляд майже здохлий їжак…
Шиворіт-Навиворіт квакав, кашляв і реготав з власного вдалого, на його думку, жарту.
Злопи шипіли, плювалися та злилися. Вони готові були просто роздерти бідолашного Ши-На-Ви — самі розумієте, кого — на дрібні клаптики.
Вони б його й розтерзали, та знали, що Шиворіт-Навиворіт-Ніби-Здохлий-їжак їхні голови до землі розщепити здатний… До того ж, Шиворіт-Навиворіт зі злопами нібито дружив, то він їм нібито співчував, про територіальні проблеми розпитував. Про ці проблеми він усе знав. Злопи йому про них під час кожної зустрічі розповідали й не раз.
— То як? — спитав Шиворіт-Навиворіт у злопів. — Відвоювали ви нарешті південний пеньочок?
Злопи, для котрих південний пеньочок лишався болючим питанням, заходилися бідкатися Шивороту-Навивороту, що замість колишнього сусіда у південний пеньочок вселився новий — дорожній гном. Для Шиворота-Навиворота це справді було новиною. Давно він у цих місцях не бував. Злопи так галасували, так бідкалися, що Шиворіт-Навиворіт-Ніби-Здох-їжак навіть руками замахав, щоб увесь злоп’ячий колектив припинив лементувати й щоб хтось один розповів йому все по порядку. Злопи майже замовкли. Тільки п’ятеро найстаріших почали розповідати. Хоча розповідь велася на п’ять голосів, та не в лад, Шиворіт-Навиворіт зрозумів майже все.
Що дорожній гном вселився замість їхнього колишнього сусіди у південний пеньочок. Що він виселятися не захотів. Що вони, злопи, переконливо просили звільнити приміщення. Як дохідливо гному кожен злоп окремо й усі разом пояснювали, що в них мало місця. І як усе це на гнома не впливало.
— Вдома не сидить, — скаржилися злопи на гнома. — Цілий день дорогами гасає. Тільки ночувати приходить. А пеньочка віддавати не бажає.
— Отже, дорожнього гнома за сусіду маєте? — співчував Шиворіт-Навиворіт-Ніби-Здох-їжак.
Злопи гірко зітхали.
— От ми й кажемо — днями десь ганяє… Пеньок південний пустує. А у нас місця нема.
Місця справді не вистачало. Відступати злопам не було куди. У пеньочках надто тісно. Схил поритий норами. Зависати в повітрі, ніби комашня, злопи ще не навчилися. Місця злопам справді не вистачало — косогірчик, ну два пеньочки, ну галявина… Ну, там узлісся. Узбіччя. Піщана яма. Порівняно до того, скільки було злопів, місця не вистачало. Харчів теж. Доводилося навіть гравій жерти — так скаржилися злопи. Навіть той шлак, що висипається з вантажівок, мусили вони їсти.
— То ви й шлак трощите? — здивувався Шиворіт-Навиворіт. — Круто!
— Трощимо, — знизав плечима старший злоп.
«Еге», — замислився Шиворіт-Навиворіт-Ніби-Здох-їжак.
— Себто, — вхопив він за крилечко злопа, — значить, якщо шлак вам по зубах, то ви можете жити там, де він є, а не лише при дорозі?
Читать дальше