Деніел Кіз - Відверто про Клавдію

Допомагаючи Клавдії зняти пальто, Говард помітив щось схоже на пляму висохлої крові на її комірці. Він вирішив нічого про це не казати. Не зараз. Спочатку він має використати всі свої навички, розвинені за роки роботи на поліграфі, щоб здобути її довіру, випробувати її пам’ять і витягнути з неї правду.

Говард вирішив, що офіс капітана Гердманна дасть більше приватності, ніж Детективне бюро, тож капітан приніс і встановив у себе на столі великий бобінний магнітофон. Дон Чемп і лейтенант Дейві пішли у своїх справах.

Коли Клавдія сіла, Говард увімкнув магнітофон і спрямував мікрофон до неї.

– Клавдіє, – почав він, – по-перше, я хочу, щоб ви добре розуміли, з ким говорите. Мене звати сержант Говард Чемп. Це – капітан Рон Гердманн. Він очолює слідчий відділ Департаменту шерифа округу Франклін. Я на нього працюю. Наразі я переважно займаюся потрійним убивством, що сталось у західній частині Колумбуса 12 лютого 1978 року або приблизно цього дня. Зараз ви сидите в Департаменті шерифа округу Франклін. Усе правильно?

– Так.

– Ви приїхали сюди добровільно, щоб поговорити з нами про цю справу?

– Я приїхала? – перепитала вона.

– Хто-небудь примушував вас їхати сюди?

– Ні.

– Ви стверджували, що маєте інформацію, яку нам варто було б знати у зв’язку з убивствами в Маккена?

– Так.

– Нічого, якщо я називатиму вас Лавді?

– Це чудово.

– Лавді, зважаючи на те, що ми говоримо про дуже серйозний злочин, закон зобов’язує мене пояснити ваші права. Ви вмієте читати й писати?

Жінка взяла картку, яку їй подав детектив, і за його вказівкою стала читати вголос. Дійшовши до слів «Я ознайомилася з вищенаведеним положенням про свої права. Я розумію, у чому полягають мої права», вона сказала:

– Насправді я нічого не розумію. Я така збентежена й розгублена.

– Дайте мені цю картку, – мовив Чемп.

Рядок за рядком він розібрав із нею пам’ятку про права, щоразу питаючи, чи їй зрозуміло, і вона відповідала, що так. Та коли він дійшов до слів «Я розумію, у чому полягають мої права», жінка заперечила:

– Не зовсім.

– Які у вас питання щодо них? – стримуючи нетерпіння, спитав він.

– Боюся, вони дізнаються, що я на них донесла. Я хочу захисту. Хочу бути впевнена, що все, що я скажу, не обернеться проти мене.

Чемп спитав:

– Ви маєте на увазі Роберта Новатні й Діно Політіса?

– Саме так, – відповіла вона. – Я б хотіла, щоби Діно й Боббі думали, що ви дізналися про це з іншого джерела.

– Лавді, ви кажете про інший аспект розслідування як про протилежне розумінню власних прав. Щойно дізнавшись усе, що ви хочете нам розповісти, ми скажемо, як можна звести вашу участь до мінімуму – якщо це можливо. Цього я не знаю, доки не знаю всього, що ви хочете мені повідомити.

– Гаразд.

Майже годину вони розбирали все заново. Нарешті Чемп зробив паузу й повільно промовив:

– Це ваші конституційні права. Тепер ви їх розумієте?

– Так, – відказала Клавдія.

Чемп попросив її визнати цей факт, зазначивши час – 14:35 – і дату.

– Сьогодні чотирнадцяте березня, – нагадав він.

– Я не можу навіть писати, – зізналася вона. – Від цих ліків я геть ні на що не годжуся. Третє… чотирнадцяте… який зараз рік?

– Тисяча дев’ятсот сімдесят восьмий, – підказав детектив.

– Можна мені води?

– Звісно. Може, хочете філіжанку кави?

– Будь ласка. Ці ліки мають кілька шкідливих побічних ефектів. Відчуваєш зневоднення.

Поставивши кілька запитань про її минуле, Чемп зазначив, що його першочергова мета – дізнатися, що їй відомо про вбивства в Маккена.

– Ви маєте таку інформацію?

Вона сказала, що має.

– Ви знали Мікі Маккена?

– Не особисто.

– Ви знали матір Маккена?

– Так.

– Як ви з нею познайомилися?

– Мене запрошували до неї на вечерю.

– То ви бували в її домі? – у голосі Чемпа було чутно подив. – Скільки разів?

– За останні три роки я бувала там кожні шість місяців. Тож скільки разів це буде за три роки? Не можу навіть порахувати.

– І від кого ви отримували ці запрошення?

– Від Матінки, – відповіла вона, маючи на увазі матір Маккена.

Цієї миті до кабінету увійшов лейтенант Дейві й сів поряд із капітаном Гердманном. Чемп попросив Клавдію описати будинок, і вона це зробила дуже точно. Сказала, що фасад був бежевий, оточений кущами й чагарниками. Одноповерховий дім – без сходів нагору. Змальовуючи кухню, вона завважила, що в ній було безліч шафок, оскільки Матінка добре куховарила.