Деніел Кіз - Відверто про Клавдію

– Галдол і когентин. Призначені моїм лікарем. Я не купую жодних препаратів з вулиці.

– Радий це чути, – сказав Дон Чемп. – Від чого ви вживаєте ці ліки?

Клавдія, яка була зосереджена на Говарді, різко обернулася до Дона і, втративши рівновагу, прихилилася до нього.

– Упс! Вибачте… Я ще по-справжньому не прокинулася. Що ви спитали?

– Я спитав, від чого ви вживаєте ліки.

– Я маю проблеми з мисленням, іноді, – сказала вона. – Галдол – дуже сильні психотропні ліки. Знаєте, що це таке?

Дон Чемп відповів, що знає.

– Так ось, мій психіатр лікує мене від шизофренії, загального латентного типу. Знаєте, що це означає?

– Розкажіть нам, – попросив Говард.

– Це коли я то при тямі, то ні, хоча більшість часу маю зв’язок із реальністю. Споріднено з іншим типом шизофренії, але не він… У вас збентежений вигляд.

– Усе гаразд, Клавдіє – чи краще Лавді?

Вона всміхнулася й кивнула на Новатні.

– Так мене Боб кличе.

– Ну гаразд, Клавдіє. Ми хотіли б поговорити з вами та з Боббі окремо. Ви не проти? Мій брат Дон розмовлятиме з Боббі на кухні, а ми з вами можемо поговорити у вітальні.

Жінка стенула плечима й повела його за собою, похітливо рухаючи своїм високим струнким тілом. Навіть у запамороченому стані вона випромінювала сексуальність.

– Клавдіє, ви днями снідали у «Вестерн Пенкейк Гаузі» у північному Колумбусі?

– Ви про той, що в Патіо-центрі на Морз-роуд?

– Так.

Вона замислилася на мить, а тоді збентежилася:

– Яке питання?

– Ви там були?

– Так, на сніданку.

– І розмовляли з двома офіцерами колумбуської поліції?

– Я… я не пам’ятаю.

Вона широко й напружено позіхнула.

– Офіцери Брінкмен і Сміт стверджують, що ви підійшли до них і сказали, буцімто знаєте подробиці вбивства Мікі Маккена.

Вона раптом остаточно прокинулася й зі страхом зиркнула в бік кухні.

– Не можу говорити про це тут.

– Чому?

– Боббі мене вб’є. Мені кінець.

– Ви згодні були б поговорити з нами в штаб-квартирі?

– То скажіть Боббі, що забираєте мене на допит за якимось іншим обвинуваченням – підробні чеки чи ще щось. Але заберіть мене звідси.

– Гаразд, – відповів Чемп. – Я про це подбаю.

Оскільки телефону в будинку не було, Говард пішов на кухню й велів братові скористатися рацією в машині, щоб перевірити їх обох.

– Стандартна процедура, – заспокоїв він Новатні, який починав помітно нервувати. – До речі, маєте якусь каву? Лавді спить на ходу. Може, кофеїн допоможе.

Новатні пішов до комори й дістав банку. Вкинув до чашки три з гіркою чайні ложечки розчинної кави, наповнив теплою водою з-під крана, розмішав і попростував до вітальні.

– Зачекайте на кухні, доки не повернеться мій брат, – сказав Говард. – Я сам віднесу їй каву. Хочу поставити їй ще декілька запитань.

У вітальні Говард виявив, що Клавдія задрімала, сидячи на канапі.

– Це може підбадьорити вас, – мовив він, підіймаючи їй голову й підносячи чашку до губ. – Боббі заварив добру й міцну.

Жінка розплющила очі, тупо глянула на нього й відсьорбнула. Раптом захекалася й виплюнула питво.

– Господи! Не можу пити це лайно!

Говард чув, як крокує кухнею Новатні, явно занепокоєний тим, що може збовкнути Клавдія.

– Чия це квартира? Ваша чи Боббі?

– Ми ділимо її, – відповіла вона. – Наразі я сплачую оренду й більшість рахунків, тому що він не працює. Але я сказала б, що вона належить нам обом.

– У будинку є зброя?

Довгий час вона мовчки дивилася на детектива, зважуючись, а тоді кивнула.

– Боббі тримає один ствол у спальні, один у їдальні й ще один у себе в машині. Він купив мені деррінджер [2] Деррінджер – кишеньковий пістолет найпростішої конструкції. на день народження, для самозахисту. Але яка користь від зброї, якщо я не здатна натиснути гачок?

– Не маєте заперечень, якщо ми обшукаємо будинок?

– Хіба вам не потрібен ордер на обшук чи щось таке?

– Так, але ви могли б дати нам дозвіл. Ви не зобов’язані, звісно…

– Я не проти. Це тому ви питали, чия ця квартира, так?

Чемп кивнув.

– Але ж Боббі теж повинен дати дозвіл, правда?

– Спитаймо його, – запропонував він, ведучи її за руку на кухню, де досі походжав Новатні. – Гей, Боббі, ви з Клавдією дасте нам із братом добровільну згоду обшукати цю квартиру? Бачте, я не маю ордеру на обшук, і ви можете відмовитися. Але я прошу вас про співпрацю.

Очі Новатні метнулися з Чемпа на Клавдію й знову на Чемпа. Він сперся на мийку, намагаючись не виказувати хвилювання.