Деніел Кіз - Відверто про Клавдію

– Мікі вже був удома?..

– …Тоді він ще додому не повернувся.

– Гаразд, що робили Діно Політіс і Роберт Новатні, доки ви чекали на повернення Мікі?

– Вони говорили про гроші… про п’ятдесят штук і героїн та/або кокаїн.

– Вони очікували знайти в Мікі п’ятдесят тисяч доларів?

Вона кивнула.

– Знали, що вони в нього є.

– Звідки знали?

– Є ще один Мікі, мулат. Він знав напевне…

– Скільки людей брали в цьому участь?

– У Кріссі стріляли одразу двоє. Один влучив їй у горло. І сюди, у голову збоку. Це було гидко.

– Ви бачили, як у неї стріляли?

– Бачила й відверталася, і це тривало далі, а я відверталася. І знала, що мій розум не працює… не пам’ятаю… бо все це так перемішалось у моїй голові…

– Гаразд, що робив Мікі, доки стріляли в Кріссі? Де він був?

– Гадаю, він був надворі, на під’їзній доріжці або на вулиці…

Чемп бачив тіло Маккена в гаражі між «кадилаком» і стіною.

– Ви впевнені, що не плутаєте?

– Я дуже заплуталася. Намагаюся розібратись. Не знаю навіть, де була я під час усього цього. А намагаюся пригадати, де були Боббі, Діно та інший Мікі, Мікі-Мулат, і ті інші люди…

Чемп злився. Деякі подробиці того, що зараз розповідала Клавдія, могли бути відомі лише тим, хто побував на місці злочину. Інше відрізнялося – наче вона змішувала факти й домисли. Він спитав її про тіло Крістін Гердман після смерті.

– Ви про те, що її роззули? – перепитала Клавдія.

– Ви бачили, як її роззули?

– З неї зняли чоботи через героїн чи кокаїн, але… Не знаю, може, вона носила наркотики в чоботах, а вони хотіли дозу, от і зняли…

– Добре, – зітхнув Чемп. – Повернімося назад. Хто стріляв у Кріссі?

– Я не впевнена. Це був не Діно, але це був і не Боббі. Це був не Мікі-Мулат. Це був інший чоловік, імені якого я не знаю. І не знаю навіть, чи впізнала б його обличчя, якби побачила.

– Де вбили Кріссі, Лавді? Ви там були. Ви знаєте, де її вбили.

– Постійно пригадую спальню.

– Її вбили не в спальні, – заперечив Чемп.

– Але в спальні відбулася розмова, після якої її застрелили.

– Ви знаєте, скільки разів у неї стріляли?

– У Кріссі? Багато разів, – сказала вона. – У горло. У відкритий рот. Безліч куль влучили в її голову. Але її серце – досі пам’ятаю її груди: буквально було видно, як вони підіймаються й опадають, – а її серце качає кров, ціла калюжа крові, отака… бо ще більше крові юшило з голови й рота.

Голос Чемпа пожорсткішав:

– Скажу вам дещо. Я вам не вірю.

Клавдія ахнула:

– Чому ні?

– Просто не вірю. Я дещо про це знаю. Я один із тих полісменів, які першими прибули на місце злочину, і я не вірю тому, що ви кажете.

– Якщо я кажу вам якусь неправду, то це не навмисна брехня чи ще щось, – прохрипіла жінка.

Якусь мить Чемп роздивлявся її, а тоді спитав, чи може вона показати положення тіла Кріссі на підлозі.

Клавдія лягла, витягнулася, розкинула руки й ноги – і зробила все правильно. Але не змогла сказати, які ще предмети зняли з тіла Кріссі, і не пригадувала також, у якій кімнаті лежало її тіло. Зрештою, під тиском, вона відповіла, що Кріссі померла у вітальні.

– Я так гадаю, – додала вона.

– Якщо ви там були, вам не треба гадати. Може, ви дійшли до такого моменту… коли вам страшно мені щось розповісти?

– Так, – прошепотіла вона, – і я починаю брехати.

– Я не хочу, щоб ви брехали.

– Я брешу . Я була повністю чесна з вами до цього моменту, а потім просто почала брехати.

– Гаразд. А зараз не хочете почати говорити мені правду?

– Ні.

– Чому ви не хочете почати говорити мені правду?

Клавдія відповіла зі щирою наполегливістю:

– Ну, є деякі речі, які можуть знати лише ті, хто був присутній. Адже так?.. І шляхом виключення Новатні й Політіс зметикують, що це була я.

Чемп нагадав жінці, що обіцяв захистити її й відмовляв повертатися жити з Новатні. Департамент, казав він, організує захист, але їй доведеться починати бути чесною з ним.

Потім Клавдія описала, що бачила ліщинові горішки на підлозі, червону адресну книжку Кріссі, одяг, який мали жертви, і в якому він був безладі. Усе правильно. Та коли Чемп спитав її про розташування тіл, його вона вказала хибно. Тоді детектив змусив її заново описати місця злочинів і спитав, де вона була, коли вбили Кріссі.

– Я намагаюсь уявити себе деінде, але не можу… просто порожньо… я не мала зв’язку з реальністю.

Чемп заговорив тоном суворого, проте співчутливого батька:

– Лавді, ви можете вийти сьогодні звідси – а ви ж іще молода, дуже приваблива молода леді, – ви можете вийти сьогодні звідси й жити з цим решту свого життя?