Деніел Кіз - Відверто про Клавдію

Клавдія була на межі сліз.

– Якщо когось засудять через те, що я скажу, для мене це буде як скоїти самогубство.

Детектив почав заново розпитувати про вбивства, щоразу тиснучи на неї, доки вона не пригадала одної подробиці. Нарешті, за вісім годин допиту, коли він укотре спитав її, хто тримав зброю, з якої вбили Крістін, Клавдія сказала:

– Я буду цілком чесною з вами, але мені доведеться це показати.

– Робіть усе, що хочете, доки кажете мені правду й нічого, крім правди.

– Кажу вам правду й нічого, крім правди. Пістолет був у моїй руці, у моїй лівій руці – я шульга, – і на ту мить я не мала сили… мій палець… мій палець був недостатньо сильним, щоб натиснути гачок. Боббі обійняв мене, чи якось так, і поклав руку поверх моєї руки та… – вона видала звук, що означав постріл із пістолета, – і це була правда.

Чемп змусив її описати смерть Мікі Маккена.

– Хто стріляв?

– Боббі.

– І ще хто?

– Я допомагала тримати пістолет, – відповіла вона, – так само, як із Кріссі. Мій палець був на гачку, але я не натискала на нього, тож Боббі поклав свій палець поверх мого й відтягнув гачок назад.

Коли пішла вже майже дев’ята година допиту, детектив нарешті сказав:

– Гаразд, гадаю, ви втомилися, Лавді, і наразі ми маємо зупинити допит. Ви розповіли мені повну й цілковиту правду про все?

Клавдія нервово засміялася.

– …Мені справді важко давати вам правдиві відповіді.

– Я можу це зрозуміти.

– На початку я збрехала щодо всіх тіл до єдиного.

– Це тому, що ви були близько до тіл, адже так?..

– Я забрала життя з тих тіл, хіба не розумієте?

– Розумію.

Була десята тридцять вечора, допит наближався до кінця. Чемп розпорядився, щоб його нову головну підозрювану відвезли до готелю «Рамада-Північ» і щоб із нею в номері залишили помічницю шерифа, а на дверях – помічника-чоловіка.

– Я в чомусь неналежно поводився з вами? – спитав Чемп.

– Ні-ні-ні. Зовсім ні, – запевнила вона. – Ви були дуже милі… дуже чемні… дуже добрі.

Наступного ранку капітан Гердманн зателефонував до прокуратури округу Франклін і попросив, щоби хтось під’їхав і проконсультував їх. Заступник окружного прокурора Джеймс О’Ґрейді зайшов, прочитав справу й уважно прослухав плівки із зізнанням, прокручуючи окремі уривки знов і знов.

– Ви взяли Новатні й Політіса? – спитав О’Ґрейді в детектива Чемпа.

– Ще ні. Я відрядив помічників на їхні пошуки, але поки що ми їх не знайшли.

– Тут достатньо, щоб передати до суду присяжних, – сказав О’Ґрейді. – Ви маєте обґрунтовану підставу для арешту жінки. Але скажу вам от що: я не висуну проти неї обвинувачення, доки ці двоє теж не опиняться під вартою.

О третій дня Клавдію привезли з готелю «Рамада-Північ» назад до Департаменту шерифа, і Чемп з О’Ґрейді знову допитали її. Чоловіків непокоїли суперечності в її зізнанні. Вона точно описала будинок і поранення жертв, але її твердження про розташування тіл не збігалися з фактами. Вона правильно пам’ятала положення садового трактора в гаражі, але називала червоний «кадилак» Мікі «маленькою іномаркою». І хоча тіло Мікі знайшли в гаражі, вона казала, що його застрелили поза будинком, у снігу. Раптом вона згадала, що в кухонній мийці стояла синя миска з недоїденою вівсянкою. Оскільки ніхто не пригадував, що бачив таке, Чемп відрядив помічника до будинку Маккена перевірити це.

За кілька хвилин йому передали записку, що адвокат Лью Дай їде поговорити з Клавдією. Коли Чемп показав цю записку їй, жінка похитала головою.

– Він адвокат Боббі. Не хочу його бачити. Не хочу з ним говорити.

– Гаразд, – сказав Чемп. – Ви не зобов’язані, якщо не хочете.

Чемп знав, що Лью Дай – адвокат із кримінальних справ з широкою клієнтурою в середовищі наркодилерів, повій і сутенерів (практика, яку сам Дай називав «адвокатурою для бідних»). Його машину, чорний із золотом «роллс-ройс» з номерними табличками «ЛЬЮ ДАЙ», частенько можна було зустріти у Джерман-Вілліджі, районі Колумбуса, недалеко від в’язниці.

Говард Чемп не любив його й не довіряв йому.

Лью Дай розмашистими кроками перетнув дворик між залою суду та в’язницею, прямуючи до офісу шерифа. Він був метр сімдесят сім на зріст, міцно збудований, із білявим волоссям, зачесаним хвилею на чоло, щоб прикрити залисини. Його блідо-блакитні очі були вузько посаджені, а вираз обличчя – постійно насуплений.

Боббі Новатні зателефонував йому невдовзі після того, як Клавдію забрали на допит.