Камілла Лекберґ - Крижана принцеса

Патрик проігнорував насмішку Яна.

— Ні. Але, розумієш, я маю теорію…

— Цікаво-цікаво.

— Я гадаю, що він зґвалтував не лише Александру й Андерса. Думаю, що найбільша жертва — та, що найближче до нього. До якої найлегший доступ. Я гадаю, що навіть ти зазнав насилля.

Уперше Патрикові здалося, що Ян утратив контроль над собою, але вже за секунду чоловік опанував себе.

— Цікава теорія. І на чому вона ґрунтується?

— Якщо казати чесно, підстав не дуже багато. Але я знайшов спільний зв’язок між вами трьома в дитинстві. Я побачив маленький шкіряний клаптик у тебе вдома. Напевно, він багато важить для тебе? Він щось символізує. Спілка, згуртованість, кревні зв’язки… Ти беріг його двадцять п’ять років. Андерс і Алекс — також. На звороті є стертий кров’яний відбиток пальця, тому я подумав, що ви, діти, для справжньої драматичності так показали кревний зв’язок. Крім того, на лицьовому боці вирізьблено три літери «Д. Т. М.», які мені так і не вдалося розтлумачити. Можливо, ти мені допоможеш?

Патрик бачив, як у Янові борються два протилежні бажання. З одного боку, розум казав йому, що він не має нічого казати, а з другого, — його охоплювала жага поділитися й довіритися комусь. Патрик сподівався на его Яна, але робив ставку на те, що той не наважиться виказати правду комусь іншому. Патрик вирішив полегшити Янові це завдання:

— Усе сказане сьогодні залишиться між нами. Я не маю ані сил, ані ресурсів чіпати те, що трапилося двадцять п’ять років тому, та й сумніваюся, що зможу знайти бодай якісь докази, якщо навіть спробую. Це особисто для мене. Я маю дізнатися.

Спокуса виявилася нестерпною для Яна.

— «Три мушкетери». Ось чому там написано «Д. Т. М.». Сміх як романтично! Але ми себе такими вважали. Ми були проти світу. Коли ми були разом, нам вдавалося забути про те, що трапилося. Ми ніколи не говорили одне з одним про це, та й навіщо?! Ми все розуміли. Ми підписали угоду, що завжди будемо поряд. Ми знайшли кілька уламків скла, порізали пальці, змішали нашу кров, а потім залишили свої відбитки на клаптиках шкіри. Я був найсильнішим із нас. Я мав бути найсильнішим. Інші могли принаймні почуватися захищеними вдома, а я завжди оглядався через плече… Вечорами я лежав із головою під ковдрою й прислухався до кроків, які, я знав, ось-ось почую — спочатку в коридорі, а потім дедалі ближче…

Здавалося, що Ян утратив контроль. Він говорив дуже швидко, і Патрик сидів мовчки, боячись перервати потік його слів. Ян запалив цигарку й далі промовив:

— Ми жили у власному світі. Ми зустрічалися, коли нас ніхто не міг побачити, і шукали одне в одному втіхи та підтримки. Дивно, що хоч ми завжди пам’ятали про зло, укупі одразу ж викидали з пам’яті все погане. Я не знаю, як так вийшло, що ми знайшли одне одного. Ми знали про все без слів. Ми неминуче мали знайти одне одного. Саме мені спало на думку самим знайти рішення цього всього. Алекс і Андерс сприймали спочатку це як гру, але я вважав, що все має бути серйозно. Це був єдиний порятунок. Одного ясного зимового дня ми з Нільсом пішли кататися на льоду. Мені було неважко обкрутити його довкола пальця. Нільс захопився тим, що я став ініціатором нашої прогулянки, і дуже чекав на неї. Тієї зими я часто гуляв на льоду, тож достеменно знав, куди саме його повести. Андерс і Алекс чекали на нас там. Нільс здивувався, коли побачив їх, але він був надто самовпевненим і не вбачав у них загрози. До того ж ми були лише дітьми. Далі все легко: ополонка, штурхан — і його не стало. Спочатку ми відчули полегшення. Перші дні були чудовими. Та Неллі місця собі не знаходила, непокоячись, куди зник Нільс, натомість я лежав вечорами в ліжку й усміхався. Я слухав тишу. Та потім почалося пекло. Не знаю як, але батьки Алекс дізналися про зґвалтування й прийшли до Неллі. Алекс не витримала всіх розпитувань та тиску і розповіла все: і про мене, і про Андерса. Вона приховала лише те, що ми зробили з Нільсом. Якщо я сподівався на співчуття з боку прийомної мами, то все це стало мені наукою. Після того Неллі ніколи не дивилася мені в очі. Вона ніколи не розпитувала мене про те, де Нільс. Іноді мені здається, що вона про щось здогадується.

— Вера також дізналася про зґвалтування.

— Так, моя мама постаралася. Вона грала на бажанні Вери захистити Андерса та приховати все це заради власної вигоди. Вона давала їй гроші або пропонувала високооплачувану роботу, щоб та мовчала.

— Як думаєш, рано чи пізно Вера дізналася про те, що трапилося з Нільсом?