Камілла Лекберґ - Крижана принцеса

Пробач мені, мамо.

Андерс

Він ніколи не міг позбутися звички прокидатися рано-вранці або, як дехто казав, посеред ночі. Але сьогодні ця звичка мала в собі дещо нове. Хоча Свеа ніколи й не чула, коли він прокидався о четвертій, Ейлерт однаково вирішив убезпечитися й навшпиньки спустився сходами, тримаючи в руках одяг. Він тихенько одягнувся у вітальні й узяв валізу, яку ретельно заховав у глибині комірчини. Він розпланував цю подію до найдрібнішої деталі. Сьогодні перший день решти його життя.

Навіть попри сильний холод, Ейлерт завів автомобіль із першої ж спроби й о четвертій двадцять покинув будинок, у якому прожив п’ятдесят років. Він проїхав Ф’єлльбакку, оповиту глибоким сном, і набрав швидкості лише після того, як поминув старий вітряк і повернув у напрямку Дінгле. До Ґетеборґа та Ландветтер залишалося двадцять миль. Ейлерт заспокоївся. Літак до Іспанії о восьмій.

Нарешті він зможе прожити своє життя так, як сам цього воліє.

Ейлерт планував свою втечу кілька років. З кожним днем вікові хвороби давалися взнаки ще дужче, і дедалі нестерпнішим ставало життя зі Свеа. Він вважав, що заслуговує на краще. В інтернеті Ейлерт знайшов маленький пансіонат, що розташовувався в маленькому містечку на іспанському узбережжі подалі від пляжів і туристичних маршрутів, а тому коштував недорого. Ейлерт написав власниці пансіонату та дізнався, що може жити там будь-якої пори року, коли захоче, і власниця навіть погодилася зробити йому знижку. Під суворим контролем Свеа назбирати грошей було непросто, але зрештою йому це вдалося. Він порахував, що зі своїми грішми протримається приблизно два роки, якщо житиме заощадливо, а потім, звісно ж, щось вигадає. Ніщо не зможе обмежити його ентузіазму.

Уперше за п’ятдесят років Ейлерт почувся вільним. Він радісно набрав швидкості на своєму «вольво». Автомобіль він залишить на довгостроковій стоянці, і згодом Свеа дізнається, де він стоїть. Але це не відіграє жодної ролі. Вона ніколи не мала водійських прав і завжди використовувала Ейлерта як безплатного водія, коли їй потрібно було кудись їхати. Єдине, що мучило його сумління, — діти. Хоча вони завжди були ближчими до Свеа, ніж до нього, і, на його жаль, стали такими самими дріб’язковими й обмеженими, як вона. У цьому також є його провина: тоді він багато працював і постійно шукав причини триматися подалі від дому якомога довше. Та все одно він вирішив надіслати їм листівку з Ландветтера, аби вони зрозуміли, що він зник за власним бажанням і що їм не потрібно хвилюватися. Ейлерт не хотів, щоб вони залучали поліцію, аби знайти його.

На дорогах порожньо. За вікном панувала суцільна темрява, і Ейлерт насолоджувався ранковою тишею. Життя лише починається.

— Мені важко зрозуміти це. Вера вбила Алекс, щоб та не розповіла про зґвалтування її Андерса, скоєне двадцять п’ять років тому.

Еріка задумливо крутила в руці бокал вина.

— Не треба недооцінювати небезпеки маленьких містечок. Якби про давню історію зґвалтування дізналися інші люди, то обов’язково почали б тицяти пальцями та пліткувати. Натомість я не вірю їй, що вона зробила це заради Андерса. Можливо, вона мала рацію: Андерс не хотів, щоб усі дізналися про те, що сталося з ними, але я гадаю, що передусім вона не могла прийняти того, що люди будуть перешіптуватися за її спиною, якщо довідаються не лише про те, що Андерс дитиною зазнав насилля, а й про те, що вона не зробила ані крихти, щоб хоч якось зарадити прикрощам, а лише приховала це назавжди. Я гадаю, що саме цього сорому вона не могла витримати. Убити Алекс — це моментальний потяг, який у неї з’явився, коли вона зрозуміла, що та не здасться. Вона повелася за імпульсом, спокійно та холоднокровно.

— Як вона прийняла те, що її викрили?

— Вона навдивовижу спокійна. Гадаю, що її охопило безмежне полегшення, коли ми їй розповіли, що батьком дитини був не Андерс, а отже, вона вбила не свого ненародженого онука. Після цього, здається, їй стало байдуже, що трапиться з нею далі. Та й насправді нащо їй перейматися? Її син мертвий, у неї немає жодних друзів, жодного життя. Усе викрито, і їй більше немає чого втрачати. Лише свою свободу, а зараз, здається, це для неї не дуже багато важить.

Вони сиділи вдома в Патрика й після вечері смакували вино. Еріка насолоджувалася спокоєм та тишею. Їй подобалося, що Анна з дітьми живуть у неї, але сьогодні їй хотілося відпочити. Патрик цілий день був на роботі, а коли закінчив, то забрав її, і тепер вони сиділи поруч, наче давнє подружжя.