Єжи Данієль - Боротьба триває

— Ви що, письменник? Трилогії мені оповідаєте!

— Його прізвище Рудольф Грюнн, мешкає у Нюрнберзі, вчиться в Монахіумі на відділі політичних наук. Йому двадцять п'ять років. Член профашистської організації «Дойчлянд Югенд-Ост», яка відкрито виявляє свою ненависть до сучасного політичного ладу в Європі…

— Кажучи простіше, молоді реваншисти?

— Саме так, товаришу полковник. Грюнн виконує функції керівника однієї з таких груп в Монахіумі.

— Хтось же його до нас запросив?

Тржаска скривився:

— І так і ні. Все це трохи дивно…

Полковник насупив брови:

— Ви дуже полюбляєте театральні ефекти. Говоріть навпростець. Маєте якісь дані?

З інформації Мацея Тржаска виходило, що студент Рудольф Грюнн приїхав до Варшави як турист на час вакацій. Візу на в'їзд отримав без перешкод, очевидно, махнули рукою на його неприхильне ставлення до Польщі. Враховано, мабуть, що й так західні кореспонденти, акредитовані в Польщі, багато пишуть нісенітниць про наш край, тому «сенсації» Трюмна будуть хіба ще одним камінцем, кинутим з ревізіоністського городу. Тим часом відмова у візі західнонімецькому студентові могла б бути використана в антипольській пропаганді. А так Грюнн приїде і не матиме жодних перешкод, щоб оглянути те, що хоче, щоб вести розмови та дискусії.

Це так, але ви говорили щось і про запрошення.

— Річ у тім, що до документів на одержання закордонного паспорта Грюнн додав ще листа, автор якого запрошував його приїхати, пропонував навіть у разі якихось ускладнень допомогти фінансово.

— На скільки днів запрошувався Грюнн у листі?

— На тиждень.

— Хто автор листа?

— Грюнн подав лише листа, а детальної адреси того, хто до нього писав, не повідомив. На конверті є лише ім'я та прізвище адресата. І примітка, щоб Грюнн зупинився в готелі «Глобус».

— Ясно. Прізвище, ім'я…

— Автор листа Генріх Гірше.

— Маєте конкретні дані? Це справжнє прізвище чи вигадане?

Капітан сказав, що десь за годину матиме всі дані, що стосуються автора листа.

— Гаразд, — погодився Рогаля. — Якщо такий існує насправді, то перевірте, чи підтримує він зв'язок із Грюнном. Не буду вас вчити, але принагідно поцікавтеся і тими крамарями, що приїхали до фірми «Ліс». Про решту теж не забувайте. Можливо, це справді хтось інший?

Через хвилину полковник Рогаля одержав повідомлення з Константинова: «Незадовго після втечі «механіка» з допомогою міліції Бялої Подляски проведено обстеження місцевості. Завдання полковника, передане вчора по телефону, я виконав. З часу події в палаці все спокійно. Виявлено сліди коліс мотоцикла. Інших даних немає. Чекаю подальших розпоряджень. Т. Середа. Година 12.30».

Рогаля перечитав текст донесення, мабуть, не раз, бо кілька хвилин не відривав погляду від аркуша.

— Пошуки можуть затягнутися, а ми маємо лише чотири дні часу. Добре, якщо «механік» не виявиться звичайним собі шукачем скарбів у палаці…

— Мені можна йти, товаришу полковник? — капітан Тржаска вирішив, що розмову вичерпано, отож можна й попрощатись.

— Що сталося? Горить?

Пояснив, що мусить зустрітися з поручиком Грудзінським, який веде слідство у справі крадіжки на квартирі його знайомих Шиманських. Про себе подумав, що негайно повинен відкласти всю побічну роботу і зайнятися виключно довіреною йому справою. Одначе з досвіду знав: коли надмірно сушить голову — це теж не дає наслідків. Мусив, як завжди, чекати, нагромаджувати факти, збирати дані. Дійшов висновку, що півгодини, проведені у відділі, не пропадуть марно. Все ж таки подія, мимовільним свідком і героєм якої став старий Шиманський, його зацікавила.

Слухаючи цей монолог, полковник Рогаля іронічно посміхнувся:

— Вам би бути Шерлоком Холмсом, а не працювати у нашому управлінні. Тільки щоб через годину я бачив вас у кабінеті!

Поручик Томашевська сиділа поруч з капітаном міліції Морозом, що допитував свідка, механіка водоканалу з Нової Подляски Яворського. Низький, згорблений, той тупо дивився на людей, що сиділи за столом. Фіолетово-буряковий ніс красномовно свідчив про односторонні захоплення Яворського. Він не відзначався ні інтелігентністю, ані даром говорити. Насилу розповів про себе, говорив уривчастими фразами, свої скупі пояснення перебивав затяжним бухиканням. Очевидно, ніч, проведена під арештом, не була з приємних.

— Отже, пане Яворський, — Мороз намагався повернути розмову в річище визначеної теми, — ви зустріли незнайомця…