Єжи Данієль - Боротьба триває

— «Дрізд», говорить «Колібрі». Займи свій пост у порту.

— Вас зрозумів.

Взвод прикордонників з Басінайагуа вирушив до Пуерто-Ескондідо.

— «Кажан», говорить «Колібрі». Займи свій пост у порту.

— Вас зрозумів.

Старий узяв телефон:

— «Блискавка», говорить «Іскра».

Рамос відповів:

— «Блискавка» слухає.

— Займи свій пост у порту.

— Вас зрозумів.

Рамос поклав радіотелефон на місце і сказав водієві:

— Мерщій до Пуерто-Ескондідо!

А в командному пункті знову пролунав голос чергового офіцера:

— Швидкохідний катер наближається до берега біля Пуерто-Ескондідо.

— Нехай чекають, — наказав Ферра.

Задзвонив телефон.

— Слухаю. Нехай чекають.

Ферра поклав трубку й глянув на Старого.

— Два літаки готові до вильоту.

Старий підійшов до Ферра.

— Ти добре попрацював. Відпочинь трохи. Давай-но, тепер керуватиму я.

Ферра хотів заперечити, але потім сказав:

— Гаразд. Але приляжу тут на дивані. Хочу дочекатися фіналу.

— Згода, — з усмішкою відповів Старий.

Машини з прикордонниками прибули в Пуерто-Ескондідо й зупинились неподалік від берега. Бійці зіскочили на землю.

Д-45, Пабло та Ф-1 сховалися за невеликим пагорбком, порослим кущами й невисокими деревами. Від води їх відділяла вузенька піщана смуга.

— Ми тут усі? — спитав Ф-1.

Д-15 пильно подивився на нього.

— Одного нема, його недавно взяли.

Розмова враз урвалася.

— Гляньте! — показав Пабло в бік моря.

М'яко погойдуючись на хвилях, до берега підходив катер. З нього почали сигналити ліхтарем. Д-45 відповів, умикаючи та гасячи свій ліхтар.

— Вісім! — гукнули з катера, побачивши сигнали.

— Чотири, — відповів Д-45.

Д-45 та Пабло вибралися з чагарника й рушили до берега. До води лишалося метрів п'ятдесят, як раптом темряву розітнула ракета і зробилося видно, мов удень.

На прибережний пісок сипонув град куль. Ф-1 почав стріляти туди, де спалахували язички вогню.

Пабло та Д-45 кинулися до катера. Пабло бачив, як екіпаж судна відкрив вогонь. Ось смуга піску позаду. Навколо свистіли кулі. Вода пронизала холодом. Помітивши, що катер почав розвертатися, Пабло побіг ще швидше. Він простяг руку ухопитися за борт катера, та схибив.

Повернувши голову, Пабло за кілька метрів від себе побачив Пеке і знову спробував ухопитися за борт. На цей раз йому пощастило.

Хтось допоміг йому влізти на катер, що вже виходив у море. Пабло глянув туди, де лишилися Д-45 та Ф-1. Монтео лежав на піску біля самої води, а Д-45 борсався метрів за десять від катера й щось гукав.

Катер набирав швидкість. Його екіпаж невпинно вів вогонь по берегу. Підібравши автомат когось із поранених членів екіпажу, Пабло теж почав стріляти і стріляв, поки скінчилися набої. На березі до води підбігли співробітники держбезпеки.

— Товаришу капітан, вони тікають! — гукнув один. Рамос усміхнувся.

— Не хвилюйтеся. Це тільки початок, — відповів він.

Старий спостерігав за рухом катера на екрані радіолокатора.

— Три повітряних об'єкти з боку Флоріди перетинають першу лінію, — доповів черговий офіцер.

Старий перевів погляд і побачив на другому екрані траєкторію польоту цих об'єктів.

— Повітряна підтримка, — сказав він тихо, уважно спостерігаючи за тим, як катер підійшов до великого корабля, що чекав його північніше Гавани.

— Винищувачам та прикордонним катерам негайно вийти на перехоплення, — наказав він.

Минуло півгодини. Коли в одному з секторів екрана зійшлося кілька цяток, Старий підійшов до мікрофона:

— Черговий офіцер! Накажіть усім повертатися на бази.

За чверть години Старий, Ферра та Агілар залишили командний пункт. Ідучи, Старий прошепотів:

— Не підведи… Ти не можеш підвести…

— Ви щось сказали? — спитав Ферра.

— Ні, нічого. Просто міркую вголос, — усміхнувшись, відповів Старий.

Старий стояв біля вікна й дивився, як вулицею рухалися машини. Потім підійшов до столу й сів у крісло.

— Першу частину операції завершено успішно, — мовив він.

— Так. Тепер треба чекати звістки від Р-15, — погодився Рамос.

— Сьогодні відлітає Кмітливий.

— Невже дамо йому виїхати? В нас досить доказів його шпигунської діяльності.

— Справді, так. Але краще хай він забирається. Головне зараз — врятувати Хасінто. А Кмітливий, сам того не знаючи, може нам істотно допомогти.

Стук у двері урвав розмову.

— Зайдіть.

— Для капітана Рамоса, — сказав співробітник, кладучи конверт на стіл.