Єжи Данієль - Боротьба триває

— Перекрийте рух сто тридцятого в бік Маріанао.

Ісабель дивилася вслід «фіату», аж поки він не зник за поворотом біля ресторану «Лас-Руїнас». Зіпершись на крило машини, вона почала чекати.

Через хвилин двадцять на шосе вийшла жінка і попрямувала до автобусної зупинки.

— Іде, — промовила Мирослава.

Марія Хулія повернулася спиною до жінки. «А то помітить мій зашмарований одяг», — подумала Марія.

Юйя, побачивши на зупинці двох жінок, спитала:

— Давно не було автобуса?

— Давненько. І туди жоден не йшов. — Мирослава показала в бік «Лас-Руїнас».

— Хоч би хто знайомий їхав, — промовила Марія Хулія невдоволено.

У цю мить Мирослава побачила, як по шосе повільно наближається «пежо», в якого двічі блимнули фари. Мирослава підняла руку. Машина зупинилася. Мирослава підбігла до передніх дверей.

— Ви в Маріанао?

— Так, — відповіла Ісабель, усміхаючись.

— Гей, поїхали! Вона в Маріанао! — гукнула Мирослава.

Юйя не рушила з місця. Марія Хулія пішла до машина, поволі засовуючи руку в кишеню забруднених штанів.

— Товаришко, ви теж! Поїхали! — гукнула Мирослава жінці, що лишилася на зупинці.

Повагавшись, Юйя рушила до машини. Незабаром чотири жінки швидко їхали 100-ю вулицею. Юйя спершу роздивилася всіх жінок, потім салон машини. Її погляд затримався на радіотелефоні. Мирослава, що сиділа на передньому сидінні, непомітно витягла з сумочки пістолет і поклала біля себе.

— Висадіть мене на цьому перехресті, — раптом попросила Юйя.

— У нас не працюють гальма, — відповіла Ісабель, додаючи швидкості.

— Машина зупиниться тільки біля управління, — сказала Мирослава.

Юйя нишком засунула руку в сумочку і спитала:

— Якого управління?

— Ось біля цього, — відповіла Марія Хуліа, показуючи їй посвідчення.

— Вам краще не рухатися! — попередила Мирослава, наставляючи пістолет на ошелешену жінку. Марія Хулія вихопила в неї сумочку. А Мирослава другою рукою натиснула кнопку й підняла скло.

— Про всяк випадок, — мовила вона.

Юйя похнюпилась і відкинулася на сидінні. Ісабель узяла радіотелефон:

— «Контроль», говорить «Леопард-1». Прийом.

— «Контроль» слухає. Доповідайте.

— Все гаразд. Повідомте «Леопарду-7», що можна пустити сто тридцятий.

Ферра та Агілар не відводили очей від карти-схеми міста, стежачи за рухом світних цяток.

Раптом Ферра спохмурнів і, не відриваючи погляду від карти, підійшов до мікрофона.

— «Леопард-2», говорить «Контроль». Прийом.

— «Леопард-2» слухає. Прийом.

— Об'єкт номер один прямує до вас. Рушайте за ним.

Ферра побачив, як почала рухатись ще одна світна цятка, і знову взяв мікрофон:

— «Леопард-3», говорить «Контроль».

— «Леопард-3» слухає.

— Припиніть стеження. Це все. Прийом.

— Вас зрозумів.

Ферра помітив запитливий погляд Агілара, але, як і досі, його увага була зосереджена на карті-схемі.

— Я здогадався, що він почав перевіряти «Леопарда-3», адже той уже довго сидів у нього на хвості, а мотоцикл впадає у вічі, — пояснив він.

Несподівано на командному пункті залунав різкий свист. Паперова стрічка обчислювальної машини почала рухатись. До Ферра підійшов оператор.

— Товаришу капітан, щойно відбулася радіопередача.

— Передайте стрічку дешифрувальникам.

На карті-схемі міста обидві цятки зупинилися. Пояснень довго чекати не довелося.

— «Контроль», говорить «Леопард-2». Прийом.

— «Контроль» слухає.

— Об'єкт номер один заходить до ресторану «Ель-Потін». Прийом.

— Вертайтесь у четвертий пункт.

— Вас зрозумів..

Ферра пильно подивився на карту.

— «Леопард-4», говорить «Контроль». Прийом.

— «Леопард-4» слухає. Прийом.

— Об'єкт номер один сидить у ресторані «Ель-Потін». Дійте, як умовились.

Старий «опель» випуску 1955 року рушив з місця, й через десять хвилин троє співробітників держбезпеки вже займали місця за столиком у ресторані «Ель-Потін».

Чекаючи офіціанта, Д-45 дивився по боках, його погляд на мить затримався на черзі біля кінотеатру «Тріанон». Прочитавши назву фільму, він усміхнувся, потім глянув на зупинку по той бік вулиці, де чималий натовп ждав автобуса.

Раптом на вулиці Пасео різко загальмувала машина.

«Зразу видно, не власна», — подумав Д-45. Притримавши білу серветку, яку мало не здув вітер, він закурив сигарету.

Пісня з транзистора викликала в нього усмішку: співали «Я від'їжджаю з Гавани». Але власник транзистора перестроїв його на «Радіо Релох», і Д-45 почув: «…інформаційна програма закінчилась… говорить «Радіо Релох». Дев'ять годин сорок дві хвилини».