Єжи Данієль - Боротьба триває

Ісабель поклала на коліна фотоапарат з телеоб'єктивом і чекала. Д-45 жадібно курив, час від часу поглядаючи по боках. Минуло десять хвилин, він уже почав непокоїтися. Нарешті побачив ту, кого чекав. У його бік повільно йшла Юйя. Д-45 вийняв з кишені пачку сигарет разом з касетою і поклав біля себе. Він, звичайно, не чув, як клацнув фотоапарат Ісабель.

Юйя сіла на лаву поряд з тією, на якій курив шеф групи, і розгорнула журнал. Д-45 припалив другу сигарету і, ховаючи запальничку, ніби ненароком скинув на газон пачку сигарет та касету. Нахилившись, він підібрав пачку, глянув на Юйю, цілком захоплену читанням, і, двічі затягнувшись, викинув недопалок. Потім стрімко підвівся й попрямував до «форда». На командному пункті знову зарухались світні цятки.

З різних місць співробітники держбезпеки, що прибули на червоному «фіаті», та Ісабель фотографували Юйю.

Через п'ять хвилин після того, як пішов Д-45, вона поклала журнал на коліна й подивилася навкруг. Потім узяла журнал і перейшла до лави, де щойно сидів Д-45. Коли вона сідала, її сумочка ніби ненароком упала на траву. Юйя нахилилася і разом із сумочкою підняла касету. Сховавши її, вона встала й швидко пішла.

Ісабель, що невідривно стежила за Юйєю відколи та з'явилася в парку, взяла радіотелефон:

— «Контроль», говорить «Леопард-1». Прийом.

— «Контроль» слухає. Доповідайте. Прийом.

— Невідома жінка підібрала предмет, залишений об'єктом номер один. Прийом.

— Ви можете з'ясувати, що це за предмет? Прийом.

— Я стою надто далеко. Прийом.

— Вас зрозумів.

Ісабель поклала трубку радіотелефону й побачила, що Юйя прямує до автобусної зупинки. Ісабель подала знак Марії Хулії. До парку імені Леніна Юйю вели кілька співробітників держбезпеки.

113-й автобус звернув з 100-ї вулиці й загальмував на зупинці. Юйя вийшла і, оглянувшись навсібіч, попростувала широкою вулицею до манежу.

Почувши шум автомобіля, що наближався, вона зійшла на вузеньку стежку понад шосе. Повз неї промчав червоний «фіат». Юйя не бачила, як у цей час на 100-й вулиці жінка спинила сірий «пежо» й підняла капот. Не знала Юйя і того, що з цієї машини за нею в бінокль стежила Мирослава.

Юйя звернула й зайшла до закинутої вбиральні. Роздивившись навколо, вийшла і взяла в кущах клейончатий чемоданчик. У вбиральні вона поставила його в куток, підійшла, до віконця й заходилася прикріпляти антену. Відкривши чемоданчик, у якому був передавач американського виробництва, вона вставила антену, дістала з сумочки касету й заклала в рацію. Раптом, почувши шерхіт, вона завмерла. Вихопивши з сумочки пістолет, визирнула у віконце. Марія Хулія припала до землі й терпіла укуси розлючених мурашок. «Це або миша… або нерви», — подумала Юйя і, повернувшись до передавача, натиснула кнопку виклику. Марія Хулія підійшла до стіни й, остерігаючись, щоб усередину не впала її тінь, зазирнула у віконце. Побачивши, що жінка веде радіопередачу, Марія безшумно відступила вбік. Відійшовши досить далеко, вона кинулася бігти до шосе.

Юйя натиснула другу кнопку, і повідомлення пішло в центр ЦРУ в Майамі. Потім, сховавши антену в сумочку, а рацію в кущі, Юйя попрямувала до виходу з парку.

Мирослава свиснула. Ісабель, ледь повернувшись, заглянула всередину машини. Побачивши Мирославині знаки, Ісабель опустила капот, швидко сіла за кермо й завела двигун. Помітивши, що біжить Марія Хулія, Мирослава вийняла пістолет.

— Сховай зброю і лишайся тут. За нею ніхто не женеться, — сказала Ісабель.

— Але…

— Ніяких але! — рішуче урвала її Ісабель. — Спитаю, чи можна зайнятися нею. Якщо дозволять, то, повертаючись, я ввімкну фари. Ви попросите підвезти вас і запропонуєте їй. Зрозуміло?

— Так, — відповіла Мирослава й вийшла з машини.

Ісабель стрімко рушила з місця. Марія Хулія була вже біля шосе. Позаду, метрів за двісті, по дорозі повільно їхав червоний «фіат». Ісабель усміхнулася: «Ну, тепер, дівчино, все гаразд». Розвернувшись біля «Ель-Родео», вона зменшила швидкість.

— «Контроль», говорить «Леопард-1»!

— «Контроль» слухає. Прийом.

— МХ стежила за невідомою біля закинутої вбиральні. Зараз повертається. Прошу дозволу діяти. Прийом.

Ферра, помовчавши, відповів:

— Гаразд. Дійте.

Ісабель бачила, як Марія Хулія та Мирослава підійшли до зупинки. Помітивши, що наближається червоний «фіат», Ісабель зупинилася, вийшла з машини й підняла капот. За якусь хвилю вона почула голос водія «фіата»:

— Щось сталося?

Не відводячи погляду від двигуна, Ісабель відповіла: