Єжи Данієль - Боротьба триває

— Атож, бо ж мусить прибити стіну у двох місцях, він таки розуміється на цьому. Я хотів дати йому на підмогу когось із наших людей, але він заявив, що сам дасть собі раду.

— Гаразд, — погодився Васяк. — Нам і так бракує людей, всі або ж у полі, або на ремонті машин. До речі, як там з отим комбайном?

І вони завели мову про машину, яку не могли відремонтувати, бо вже з місяць не було до неї потрібних запчастин. Про механіка більше не згадували. Він зробить своє, вони перевірять, чи все гаразд, підпишуть рахунок, та й по всьому. Обоє — Васяк і Стець — зійшлися на думці: кожен мусить пильнувати свою роботу і виконувати її якнайкраще…

«Механік» оглянув алеї парку, нічого не запідозрив і удавано спокійно підійшов до стіни лівого крила палацу. Заходився повільно й уважно оглядати виступ фундаменту. Минали хвилини, нарешті «механік» зауважив слід. Монолітна стіна там була шорсткувата і начебто світліша. Ще раз роззирнувся довкола, щосили гупнув ломом у стіну. Цілими шматками посипався цементний тиньк, невправно укладена цегла легко піддавалася. Хутко розкидав рештки стіни і просунув руку у глиб вибитого отвору. Пальні торкнулися холодного металу. Задоволено всміхнувся і не без зусиль витяг зі сховку заіржавілу залізну скриньку. Стоячи на колінах, тримав її перед собою, аж раптом на стіні з'явилася тінь, і він почув схвильований голос:

— Чи не диво! Скарбниця!

«Механік» поволі звівся на ноги й обернувся. За метр під нього стояв юнак, на ньому була робоча куфайка і гумові чоботи. Його очі сяяли від захоплення, на обличчі розпливалася приязна усмішка. Ця усмішка не встигла ще обернутися на гримасу болю, як «механік» підніс лом і щосили вдарив ним хлопця по голові.

Тримаючи скриньку в руці і тягнучи безвладне тіло, дістався до густого чагарника. Не зважаючи на стогін юнака, розбив скриньку. Всередині, загорнуті в старі німецькі газети, лежали два золотих браслети. «Механік» сховав їх до кишені комбінезона, старанно витер залитий кров'ю лом. І тут же подумав, що мусить поспішати. Бо ж, власне, це ще не була потрібна йому схованка.

Ледве встиг він наблизитись до стіни, як із-за рогу вийшов незнайомий робітник.

— Вас кличе інженер. Послав по вас хлопця, але той, напевне, десь загаявся. В інженера до вас пильна справа.

«Механік» склав інструменти. У кабінеті мовчки вклонився інженерові Васяку.

— Пане Яворський, — почав Васяк, — хвилину тому я розмовляв по телефону з Бялою-Подляскою. Нічого не можу зрозуміти. Дзвонили з відділу міліції. Затримали вони когось за хуліганство. Той пияк не має жодних документів, але твердить, що його прізвище Яворський і що сьогодні має ремонтувати водокачку у мене в палаці…

— Яворський?! — голос «механіка» забринів подивом і обуренням. — Значить, отим пияком маю бути я? І ви могли повірити якомусь пройдисвіту? Зараз… Ось усі мої документи… — Він уже послав руку до внутрішньої кишені, але Васяк побачив, що ситуація неприємна, і почав делікатно:

— Пане Яворський… Ви даруйте мені, але, згодьтесь, що це дурна якась історія. Міліція просила все перевірити. Я, зрештою, сказав, що ви з'явилися на роботу і вже мали розмову з паном Стецем. Ще раз прошу пробачити за непорозуміння, і, будь ласка, не ображайтесь на мене…

«Механік» махнув рукою:

— Гаразд. Але коли повернуся до Бялої, я вже побалакаю з тим п'янюгою, він мене запам'ятає… — нахвалявся, покидаючи кабінет. Подумав, що тепер мусить поспішати ще. більше.

Друга позначена на плані схованка була поблизу входу до підвалів у правому крилі палацу. Тут уже міг не дуже стерегтися: поруч проходив водогін, і розбирання стіни могло виглядати цілком натурально. Однак і в цій схованці нічого не знайшов, крім хіба що зогнилого шкіряного портфеля, що розсипався від першого ж доторку. У третій схованці було кілька срібних речей.

Щойно подумав про слушність прислів'я, яке говорило, що шукають до трьох разів, як його знову покликали до інженера Васяка. Застав його дуже роздратованим.

— Ще раз прошу мені пробачити, пане Яворський, але знову дзвонили з міліції. Просять, щоб я особисто перевірив ваші документи. Паспорт і направлення на роботу. Очевидно, той заарештований обурюється, отож і мусять ще раз усе перевірити, — розвів він руками.

— Вже даю, — «механік» витяг згорнутий аркуш. — Це направлення. А паспорт, — він понишпорив у кишені, — хвилинку. Зараз принесу — паспорт у скриньці з інструментами…

— Швидше повертайтеся. Ну його к бісу з такою роботою! — Васяк вилаявся і, невдоволений, сів за стіл. По кількох хвилинах чекання виглянув у вікно. — Пане Юз-вяк! — гукнув. — Іде вже той механік?