Єжи Данієль - Боротьба триває

Мехіас з Агіларом грали в шахи біля басейну в туристичному центрі «Веселка Куби». На другому кінці басейну під яскравою парасолею Рамос слухав по транзистору музику. Всі троє стежили за Ф-1 та Пабло.

Ф-1, накинувши на плечі синій рушник, сидів скраю басейну й бовтав ногами у воді. На протилежному боці Пабло милувався краєвидом.

— Шах! — сказав Мехіас.

Агілар захистив короля слоном.

— Щось я не бачу тут Ферра, — промовив Мехіас.

— І не побачиш. В аеропорту він давав прикурити Ф-І, то йому краще уникати нової зустрічі.

Мехіас зробив хід пішаком і, хоч загрози королю не було, чомусь вигукнув:

— Шах!

Агілар не ворухнувся. В темних скельцях окулярів Мехіаса він побачив групу туристів, серед яких був Бартон. Туристи підходили до басейну. Агілар почув співучий голос дівчини-гіда, що йшла попереду групи. Агілар потиснув Мехіасу руку, і вони заходилися складати фігури в шахівницю.

Рамос помітив групу раніше за Агілара та Мехіаса, тому, побачивши той потиск рук, він усміхнувся, — це був умовний знак.

Рамос вимкнув приймач і оглядівся. Агілар з Мехіасом пірнули в басейн і попливли, віддаляючись від Ф-1 та Пабло.

Чимало туристів теж вирішили скупатися. Бартон сів у одне з дерев'яних крісел, що стояли навколо басейну.

Дівчина-гід, яка теж пірнула у воду, привертала до себе багато поглядів. Одні милувались її вродою, інші — тим, як вона чудово плаває, а ще троє пильнували, коли вона зніме білу шапочку.

Рамос, побачивши Д-45, що підходив до басейну, знову ввімкнув приймач. Д-45 пробіг поглядом по всіх, що були біля басейну; і сів у крісло, докурюючи сигарету. Потім підійшов до краю басейну, заглянув у воду й зняв в'єтнамки. З протилежного боку до басейну підійшов Бартон і теж скинув з ніг в'єтнамки.

Гід зняла шапочку. Три співробітники держбезпеки, що перебували в різних місцях, відразу наготували свої фотоапарати. Бартон та Д-45 стрибнули в воду. Поки вони пливли, Ф-1 скинув з себе рушника, очікуючи, коли плавці досягнуть середини басейну. Коли їм лишалося пропливти метрів зо три, Ф-1 пірнув. За мить і Пабло був у воді. Чотири чоловіки пливли при самому дні й повинні були зійтися в центрі басейну. Агілар кинувся в воду одразу ж за Бартоном і плив сусідньою доріжкою метрів за два позаду.

Ф-1 та Пабло перетнули басейн упоперек, вилізли з води, сіли на край басейну з протилежних боків і почали спостерігати за тими, що були у воді, переважно за гідом.

Д-45 проплив останні п'ять метрів кролем, ухопився за край басейну і, шумно пирхаючи, почав вилазити. Обернувшись, він побачив, що Майк попрямував до бару. Д-45 взув залишені Майком в'єтнамки й невдовзі їхав своєю машиною до Гавани.

Агілар з сигаретою в роті підійшов до Рамоса і попросив прикурити. Рамос подав йому сірники.

— Під водою нічого не передавали, — доповів Агілар.

— Інформацію передали не в воді, — відповів Рамос.

Агілар припалив сигарету, повернув Рамосу сірники і, не поспішаючи, рушив до котеджів. «Якщо всі четверо були в воді, то де ж іще вони могли передати інформацію?» — сушив він собі голову.

Рамос глянув на Дульсе, що витирала коси, й усміхнувся. Потім, вимкнувши приймач, рушив до котеджу. «Справді, хитруни. Гарний спосіб придумали. Ледь не обкрутили навколо пальця», — подумав він.

Черговий офіцер узяв телефонну трубку:

— Слухаю. Де? Гаразд, виїжджаємо до вас. Будьте там.

За чверть години дві машини зупинилися метрів за сто від комітетчиків.

— Здається, приїхали, — сказала Бланка.

— Доброї ночі, — привітався, підходячи, один із прибулих.

— Доброї ночі.

— Де це?

Бланка хотіла показати рукою.

— Не показуйте рукою, — спинив її співробітник держбезпеки.

— Будинок номер 4305, зелений.

— У вас є ключ від нього?

— Нема.

— Залишайтеся тут, поки ми не скажемо.

Співробітник пішов, і коли вже його не можна було побачити з будинку, помахав товаришам, що сиділи в машинах. Вийшли четверо. Двоє попрямували до того, що їх кликав, а двоє лишилися на розі…

— Скажіть Мігелеві, щоб об'їхав квартал і пробрався на подвір'я зеленого будинку.

Роберто почало хилити в сон, і він вимкнув радіо. Підвівшись, він через щілини жалюзі глянув надвір і побачив, що до під'їзду підходять троє.

«Прокляття, мене викрито!» — прошепотів він. Сну як не було. Одним скоком він опинився біля чемодана. Схопив у ньому пачку грошей, знайшов сигарети з начинкою й засунув у кишеню. Швидко, але безшумно підкрався до дверей. Прикрутив до пістолета глушник і звів курок. Тихенько відсунув засувку й припав до стіни. Двері почали повільно відчинятися, поки не стукнули об стіну. Роберто побачив руку чоловіка, який відчиняв двері, і, переконавшись, що за ним нікого нема, підняв пістолет. Коли чоловік зайшов, Роберто щосили вдарив його по голові й одразу підхопив обм'якле тіло. Та, підвівши погляд, побачив у їдальні світло ручного ліхтарика. Одним стрибком він опинився надворі. Перескочивши через невисокий мур, угледів вузьку стежину. Хтось із переслідувачів гукнув: