Єжи Данієль - Боротьба триває

Він хотів виглянути у вікно, але стримався. Перечекав кілька хвилин. Потім, визирнувши, побачив парочку на тому самому місці. Чоловік витяг сигарету й попросив жінку лринести з дому сірники. «Ніби пронесло», — полегшено усміхнувся Роберто.

«Фіат» досить легко подолав підйом, проїхав ще трохи і зупинився. Кілька хвилин Агілар лишався за кермом. «Якщо все піде так, як задумано, кільце навколо Мозка через кілька хвилин зімкнеться», — подумав він, вийшовши з машини і прямуючи до будинку з табличкою «Комітет захисту революції». Його погляд затримався на шестиповерховому будинку в кінці вулиці.

Агілар зайшов до під'їзду і тихо постукав у двері.

— Мама вдома? — спитав він маленьку дівчинку, що відчинила двері. І тут до передпокою вийшла дівчина.

— Вам кого? — поцікавилась вона.

— Я хотів би поговорити з головою комітету.

— Проходьте, сідайте. Вона зараз прийде.

Агілар зайшов у затишну кімнату, сів у крісло. Минуло кілька хвилин. Із задуми його вивів жіночий голос:

— Що ви хочете, товаришу?

— Ви голова комітету?

— Так.

Агілар показав жінці посвідчення. Вона подивилася його і, сівши, мовила:

— Слухаю вас.

Агілар вийняв з кишені фотографії Мозка й Роберто.

— Ви одержали такі фотографії?

— Так.

— У вашому кварталі є хтось схожий?

— Цього я не бачила ніколи, — сказала жінка, показавши на Роберто.

— Ви певні?

— Цілковито.

— А другого?

— Як вам сказати… Він схожий на одного лікаря, але цей лікар не може бути тією людиною, яку ви шукаєте.

— Чому?

— Бо давно змінив свої погляди. Коли в нього відібрали кабінет, він не виїхав з країни, хоча мав на це офіційний дозвіл.

Агілар пильно подивився жінці у вічі й промовчав. Потім витяг робочого зошита з даними про Мозка. Вона все прочитала й уважно роздивилася фотографію.

— Це той самий лікар, про якого ви говорили? — спитав Агілар.

— Так, той самий.

— Що за люди до нього ходять?

— Зараз їх мало. Раніше ходило багато. Він гарний фахівець.

— Що значить — раніше?

— Десь із рік тому.

— А чому, на вашу думку, клієнтів у нього поменшало?

— Гадаю, через брак матеріалу.

— Якого матеріалу?

— Того, яким користуються стоматологи.

— Ви бували в лікаря?

— Авжеж, двічі. Один раз він мені ставив пломбу, а вдруге — під час перепису.

— Розташування кімнат у квартирі пам'ятаєте?

— Так.

— Змогли б накидати план?

— Розумієте, я не вмію малювати. Хіба, може, разом спробувати.

— Гаразд. Але потім. Яка марка машини в нього?

— Здається, «форд». Так, чорний «форд».

— А тепер найголовніше.

Цілу годину Агілар розмовляв з головою комітету захисту революції. Задоволений, вийшов на вулицю. Глянув на будинок, де жив лікар. За ним зразу ж починався схил до автобусної зупинки біля порома. «Так, звичайно, з вікна його квартири видно зупинку. Тепер він не довго погуляє на волі». Агілар пішов до машини і через півгодини був в управлінні.

— Вас чекають, — сказала секретарка.

— Хто?

— Лейтенант Мехіас.

Агілар зайшов до кабінету, привітався з лейтенантом.

— Знайшов щось? — спитав Агілар.

— Дещо є.

Мехіас дістав з маленького чемоданчика коробочки зі зразками, зібраними в номері, й поставив їх на стіл.

— З синьою наклейкою — з раковини. З зеленою — з ванни. З жовтою — зі зливного отвору у ванні. З червоною — з іграшки.

— Гарна робота.

— Маю іще дещо.

— Викладай.

— Бартон напрочуд хитрий агент. Я кажу на той випадок, якщо комусь із наших доведеться мати з ним справу в Сороа. Кімната повна пасток. І, гадаю, в Сороа буде так само. Крім того, вдалося виявити ось що. У одному з черевиків у підборі є тайник.

— Тобто, якщо він привіз інформацію, то вона зберігалася там?

— Точно, — відказав лейтенант.

Агілар натиснув кнопку селектора:

— Дуані!

— Слухаю.

— Зараз же пришли до мене експерта. Нагальна справа.

— Слухаю.

За кілька хвилин з'явився експерт.

— А, це ти, Орестесе, — зрадів Агілар. — Проходь і сідай.

Узявши в руки коробочки, він мовив:

— Необхідно якомога скоріше зробити аналіз цих зразків. Справа невідкладна.

Орестес швидко оглянув зразки.

— Скільки тобі потрібно часу? — спитав Агілар.

Орестес хвилю подумав.

— Якщо працювати на повну силу, то години дві.

— Тоді давай на повну силу, — всміхнувся Агілар.

Орестес пішов.

— Тепер, — звернувся Агілар до Мехіаса, дістаючи кілька фотографій з шухляди столу, — в мене є для тебе завдання. Ось ця людина, яку ти бачиш на фотографії, вбила мілісьяно, вбила невідомою зброєю. Його звуть Альберто Монтеагаудо. Годі й казати, що він украй небезпечний. Зараз він у Сороа разом з іншими членами групи. Ти поїдеш туди, але будь обережний, намагайся не привертати до себе уваги. В Сороа Альберто буде заарештований. Отоді й настане твоя черга. Ти зробиш те саме, що і в готелі. Головне — знайти зброю. Рештою займуться інші товариші… Ще одне: в Сороа знайди оцю машину.