Єжи Данієль - Боротьба триває

Доктор підійшов до сейфа і взяв із нього папку. Він переглянув план дій і пригадав кожну зустріч у своєму приватному кабінеті після початку операції «Пента». «… Ні. Всі, хто пройшов через нього, умовно діляться на дві групи: ті, хто не знав, що на Кубу хтось їде, і ті, хто знав, що їде саме Майк. А в шифровці сказано: «Агент Кмітливий…» Це означає, що її автор не знав імені агента…»

Доктор роздратовано кинув на стіл ручку й підійшов до вікна. Потім відчинив його, в обличчя повіяв свіжий нічний вітер. Було пів на другу ночі. Знову в голові закружляло: «Курдупель… Де ж це я чув?»

Телефонний дзвінок урвав його роздуми.

«Хто б це телефонував такої пори?» — він невдоволено подивився на апарат.

— Слухаю… Так, це я. В чому річ, Хасінто? Так. Я їм дозволив. Пусте. Хай перекидають усе. Гаразд.

Доктор поклав трубку й сів у крісло. Посміхнувся. «Ну й злякався Хасінто, побачивши, що люди Вільямса перевертають усе догори дном, — подумав він. Раптом нитка роздумів урвалась. — Хасінто… Хасінто… Це ж від нього я чув під час гри в доміно слово «курдупель»… Справді. Я певен. І від нього ж чув слово «півник»… Так він називає пусто — три і пусто — п'ять. У такому разі шифровка означає «три» і «п'ять»… Роберто… Майк… Д-45… Ф-1… Пабло…»

— Хасінто… Ха-сін-то. Це X… від Хасінто! — тихо промовив він. — Авжеж… Можливо… Він має доступ до мого кабінету… Проте… Дві перші шифровки неточні… Звідки він міг довідатись про Майка?.. — Доктор ударив кулаком по столу: — Згадав! Я сказав про ром «Каней»… От коли це було… Після цього він, звичайно, одержав наказ уточнити інформацію і встановив мікропередавач… Ах, мерзотник!.. Він мені ще заплатить… І дорого.

З перекошеним від люті обличчям Доктор підняв телефонну трубку.

— Черговий?

— Слухаю.

— Підніми по тривозі оперативну групу номер два. Командира групи до мене!

— Слухаю, — відповів черговий.

Доктор поклав трубку, й знову його опосіли думки: «… Тепер зрозуміла його пристрасть до радіо… Ну ти мені заплатиш, пес!..»

Задзвонив телефон. Доктор зняв трубку:

— Слухаю… Хай негайно піднімається.

Через дві хвилини командир групи був у кабінеті.

— Група зібрана?

— Так..

— Вирушайте до мене додому. Заарештуйте Хасінто й відвезіть у «Рай». Потім обшукайте всі його речі й кімнату, Яку він займає в моєму будинку. Ясно?

— Так!

Начальник групи вийшов з кабінету шефа центру. На обличчі Доктора з'явилася зловісна посмішка. «Цей сучий син дізнається, почім фунт лиха!..» Він натиснув кнопку селектора.

— Слухаю! — відповів голос в апараті.

— З'єднайте мене з командиром спецгрупи.

— Хвилинку.

Доктора вже починала брати нетерплячка, коли почувся нарешті голос командира спецгрупи:

— Слухаю!

— Призначте слідчого. Візьміть оператора «детектора брехні» й утрьох вирушайте до «Раю». Подивимось, як поводитиметься Х-23.

Коли Доктор на своїй машині поїхав, Хасінто опустився в крісло біля вікна. Минуло п'ятнадцять хвилин після того, як він дістав наказ прибрати в шефовому кабінеті. Підмівши, він намагався проаналізувати своє нинішнє становище.

Хасінто виявив, що серед сміття мікропередавача не було. Тепер він міркував: «Мікропередавача нема… Отже, його знайшли під час або по закінченні наради. Доктор сказав, що один з відвідувачів зачепив попільничку. Мабуть, випадково».

Хасінто закурив і подивився на зоряне небо. Мимоволі всміхнувся: «Ніч для закоханих». Потім підвівся й почав ходити просторою кімнатою. «У Доктора призначена зустріч, а він поїхав. Від'їзд незапланований, отже, напевно, пов'язаний з мікропередавачем… Значить, Доктор повіз мікропередавач у центр. Якщо це так, то скоро тут будуть зв'язківці…»

Хасінто кинув недопалок у попільницю, швидко натягнув тонкі чорні рукавички й підійшов до столу. Знявши телефонну трубку, Хасінто відгвинтив одну з кришок, поклав її на стіл, витяг з жилетної кишені маленький магнітний пінцет і почав повільно водити ним усередині трубки. Лише за кілька хвилин на кінчику пінцета з'явився мініатюрний передавач, такий самий, як той, що його виявив Доктор.

«Цього вони вже не знайдуть», — подумав він. Прикрутивши кришку, Хасінто вийшов з кабінету.

За три хвилини він уже був у гаражі. Сівши в один з автомобілів, що стояли там, він викруткою підколупнув кришку клаксона і в щілину, що утворилася, кинув мікропередавач. Потім поставив кришку на місце й повернувся в будинок. Хасінто знав, що ось-ось прийдуть зв'язківці. Він зайшов до своєї кімнати й ліг на ліжко. «Ще можна втекти. Паспорт у порядку. Але… Якщо я це зроблю, пропаде вся робота, виконана, щоб потрапити сюди… Скоріш за все підозра впаде на мене. Правда, в них нема доказів… Уже три дні в мене не було зв'язку… Треба попередити решту товаришів».