Джеймс Чейз - Труна з Гонконгу

Здесь есть возможность читать онлайн «Джеймс Чейз - Труна з Гонконгу» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Тернопіль, Год выпуска: 2020, ISBN: 2020, Издательство: Навчальна книга — Богдан, Жанр: Крутой детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Труна з Гонконгу: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Труна з Гонконгу»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Загадковий містер Гардвік, телефонуючи з аеропорту, наймає приватного детектива Нельсона Раяна стежити за своєю дружиною, поки сам він буде у Нью-Йорку. Прочекавши усю ніч біля будинку за вказаною адресою, уранці детектив виявляє, що насправді дім порожній, а що ще дивніше — жодні містер та місіс Гардвік у ньому ніколи не мешкали. Нельсон Раян повертається у свою контору і знаходить там тіло вродливої китаянки. Хто і за що вбив її? Чи вдасться детективу розслідувати цей злочин та знайти таємничого містера Гардвіка? Та й, врешті-решт, до чого тут труна з Гонконгу?

Труна з Гонконгу — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Труна з Гонконгу», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Ідіть стежкою навколо Баттерфлай-гілл і тоді ви прийдете до мосту. Ідіть далі, й побачите ще один міст. По той бік другого моста і буде водоспад, — вона всміхнулася до мене. — Це одне з найпривабливіших тут місць.

— Знайду, — сказав я.

Я дивився, як Стелла йде до ряду вбогих на вигляд хатинок, прикрашених кольоровою білизною. Рухалася вона граціозно, уникаючи китайських селян, які бігли підтюпцем, та вгодованих веселих дітей, котрі роїлися довкола її зеленої сукні.

Я оглянувся навкруги за присадкуватим китайцем, та він уже зник. Я бачив, як він спускався з пароплава, але тепер не мав жодного уявлення, куди він пішов.

Не маючи заняття аж до вечора, я вирішив прогулятися. Це був теплий сонячний день, і я не поспішав. Рушив стежкою, на яку вказала Стелла, й приблизно за десять хвилин залишив узбережжя позаду. Коли минув село, яке, як я довідався пізніше, мало назву Чунґ Гау, раптом опинився сам із Баттерфлай-гілл праворуч від мене та широчінню відкритої місцевості ліворуч.

Я дійшов до водоспаду, так нікого і не зустрівши, належно помилувався ним, а відтак вирішив повернутись. І саме тоді це й трапилося. Щось, що могло б бути велетенським шершнем, просвистіло повз моє обличчя. Слідом почувся віддалений звук пострілу з гвинтівки.

Діючи рефлекторно, як втовкмачив собі ще під час служби в піхоті, я розпластався на землі. Щойно я скотився з дороги, як пролунав ще один вистріл, здійнявши пил ярдів за два від мене.

Я саме перекочувався у густу траву збоку від стежки, коли в непорушному повітрі пролунав ще один постріл. Цього разу в мене ледь не влучили: куля просвистіла майже біля моєї голови.

Серце билося глухо, я пітнів, але продовжував рухатися. Котячись і міцно притискаючись до твердої землі, я врешті-решт добрався до великого каменя й швидко, мов у паніці, ковзнув за нього, а тоді розпластався і став чекати.

Нічого не трапилось, і я почав трохи заспокоюватися. Хоч би хто у мене стріляв, він був на пагорку. Стріляв, імовірно, зі зброї з оптичним прицілом. Судячи зі звуку пострілу з гвинтівки, чоловік був за добру чверть милі звідси.

Я проклинав себе за те, що не взяв пістолета. На мені були сорочка з коротким рукавом і слакси — не надто відповідний одяг для носіння зброї. А стрілець знав, де я. Йому просто треба було зачекати, поки я покажуся. Надзвичайно обережно я підняв голову, щоб поглянути позад себе, аби спланувати маршрут утечі. Гвинтівка вистрелила, і куля ляснула недалеко від мого обличчя. Я знову розпластався на землі.

Їх було двоє! Останній раз стріляли просто позаду мене. Цей снайпер був ближче за іншого... аж надто близько, чорт забирай!

Вони мали зрозуміти з мого одягу, що я неозброєний. Тепер, коли вони знали, що упустили мене своїми відкритими пострілами, ніщо не могло зупинити їх спуститися вниз і переконатися, що цього разу вже не промахнуться.

Я поглянув на годинник. Було уже двадцять по п'ятій. Чи вирушить Стелла мені назустріч, коли я не з'явлюся на пірсі? Припустимо, вона натрапить на цих двох. Чи вб'ють вони і її, як намагались убити мене?

Я почав повільно повзти геть від каменя. Бойова підготовка й досі жила у моїй голові. Я ковзнув, наче змія, крізь високу траву, рухаючись униз. Після п'яти хвилин обережних маневрів опинився футів за сто від свого попереднього місця. А тоді дюйм за дюймом підняв голову, намагаючись угледіти, де я.

Свист кулі біля обличчя, а тоді клацання гвинтівки змусили мене притиснутися до землі. Або ці двоє були розумнішими, ніж я про них думав, або ж я виявився менш вправним як піхотинець. Повільно змінив позицію. І добре, що я це зробив, бо раптом ще один постріл розколов тишу, і куля поцілила в землю саме там, де я щойно лежав. Я сказав собі, що то був щасливий постріл. Хлопець вистрілив туди, де, як він уявляв, я лежав, але це було аж надто близько, щоб я міг заспокоїтися.

Я поповз далі вправо від себе, а тоді побачив, що висока трава закінчується. Ще чотири фути попереду приведуть мене до неродючої кам'янистої землі, яка різко спускалася до схилу, можливо, схилу пагорка, що збігав у долину.

Я лежав, слухаючи і чекаючи. Не чув нічого. А не підіймаючи голови, не міг нічого й побачити.

Тоді вдався до індіанського трюка — приклав вухо до землі й уважно став слухати. Спершу я нічого не відчував, а тоді почув його. На мою думку, він був ярдів за п'ятдесят справа — повз до мене, схований у високій траві, і міг швидко наблизитися, якщо я нічого не зроблю.

Я спробував точніше зрозуміти, де нападник, та це було неможливо. Проте я принаймні знав, з якого боку він наближається. Зачекав ще хвилину, а тоді, почуваючись голим і наляканим, я піднявся з трави швидким рухом і стрибнув спершу праворуч, а тоді ліворуч, аби збити снайперів із цілі. Почувся далекий тріск пострілу з гвинтівки. Куля пролетіла зовсім близько. Я помітив рух у траві ярдів за шість од мене і вирушив у той бік.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Труна з Гонконгу»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Труна з Гонконгу» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Труна з Гонконгу»

Обсуждение, отзывы о книге «Труна з Гонконгу» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x