Джеймс Чейз - Труна з Гонконгу

Здесь есть возможность читать онлайн «Джеймс Чейз - Труна з Гонконгу» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Тернопіль, Год выпуска: 2020, ISBN: 2020, Издательство: Навчальна книга — Богдан, Жанр: Крутой детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Труна з Гонконгу: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Труна з Гонконгу»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Загадковий містер Гардвік, телефонуючи з аеропорту, наймає приватного детектива Нельсона Раяна стежити за своєю дружиною, поки сам він буде у Нью-Йорку. Прочекавши усю ніч біля будинку за вказаною адресою, уранці детектив виявляє, що насправді дім порожній, а що ще дивніше — жодні містер та місіс Гардвік у ньому ніколи не мешкали. Нельсон Раян повертається у свою контору і знаходить там тіло вродливої китаянки. Хто і за що вбив її? Чи вдасться детективу розслідувати цей злочин та знайти таємничого містера Гардвіка? Та й, врешті-решт, до чого тут труна з Гонконгу?

Труна з Гонконгу — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Труна з Гонконгу», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Вирушивши за Паттерсоном коридором, я увійшов у ще одну маленьку кімнату, яка пахла затхлим потом, страхом і засобом для дезінфекції. Я сів біля вікна, а Паттерсон, виглядаючи збентеженим, примостився на краєчку столу.

— Розслабся, — сказав я. — Ми, мабуть, пробудемо тут кілька годин. Твій бос намагається довести, що це я убив китаянку, але в нього нема жодного шансу.

Він пильно поглянув на мене витрішкуватими очима.

Намагаючись заспокоїти його, я запропонував наполовину скурену сигару, яку дав мені Ретнік.

— Це музейний експонат. Хочеш його у свою колекцію? Це сигара Ретніка. У тебе ж є музей?

Його молоде палке обличчя перетворилося на камінь. Тепер він виглядав майже як коп.

— Послухайте, дозвольте мені дещо вам сказати. Ми не любимо...

— Так, так, так, — мовив я і махнув рукою, перериваючи його. — Я уже чув це раніше. Ретніку вдається краще це казати. Я здіймаю куряву. Стаю у вас на шляху. Завдаю клопоту вашим хлопцям. Гаразд, ну то й що? Я, як і ви, заробляю на прожиття. Невже мені не можна трохи покепкувати з вас, чи ви вже аж настільки чутливі?

Я всміхнувся до нього, і після хвилинного вагання він розслабився та усміхнувся у відповідь. Відтоді ми з ним поладнали.

Коли настала пора обіду, якийсь коп приніс нам м'ясний пиріг та боби. Паттерсон, схоже, вирішив, що пиріг смачний, але він був молодим і голодним. Я ж покрутив свій у руках та віддав майже увесь назад. Після цього так званого обіду Паттерсон витягнув колоду карт, і ми зіграли в кункен на сірники. Вигравши у нього повну коробку, я показав, як махлював. Це, здавалося, приголомшило копа. А тоді я запропонував навчити його, як це робиться. Він виявився надзвичайно завзятим учнем.

Близько восьмої години той самий коп приніс ще м'ясного пирога та бобів. Ми їх з'їли, бо до цього часу нам усе так до дідька набридло, що ми були готові з'їсти будь-що, аби лиш не було цього пекла. Відтак знову зіграли в кункен, і Паттерсон шахраював так добре, що відіграв у мене всю коробку сірників. Близько опівночі задзвонив телефон. Коп здійняв трубку, послухав, а тоді сказав:

— Так, сер, — і поклав слухавку. — Лейтенант Ретнік уже готовий розмовляти з вами, — сказав він, підіймаючись.

Обоє ми почувалися як люди, котрі, коли потяг востаннє випускає пару, залишаючи станцію, можуть припинити говорити так, як говорять із пасажирами, проводжаючи їх на поїзд.

Ми пішли коридором до кабінету Ретніка. Детектив-лейтенант сидів за своїм столом. Вигляд у нього був стомлений і занепокоєний. Ретнік вказав мені на стілець, а Паттерсону зробив знак вийти. Коли той вийшов, я сів. Запала довга пауза, поки ми пильно дивились одне на одного.

— Ти щасливчик, Раяне, — сказав він зрештою. — Що ж, я не вважав, що це ти вбив її, та був достобіса впевнений, що прокурор саме так і подумає, коли я передам йому справу. Тепер можу переконати його, що ти цього не робив. Тож вважай себе щасливим сучим сином.

Я пробув тут п'ятнадцять годин. Були моменти, коли я замислювався, чи правильно розіграв свої карти. У мене були миті майже паніки, але тепер, слухаючи, що він каже, я розслабився і зробив глибокий вдих.

— Тож я щасливчик, — сказав я.

— Еге ж, — він ковзнув на свій стілець і почав шукати сигару. А тоді, зрозумівши, що тримає уже згаслу сигару між зубами, витягнув її, глузливо посміхнувся та викинув у корзину для сміття. — Майже вся поліція працювала над цією справою упродовж чотирнадцяти годин. Ми відшукали свідка, який бачив тебе в авто о другій тридцять сьогодні вранці на Кеннот-бульварі. Свідком виявився адвокат, котрий страшенно ненавидить прокурора. Його свідчення прорвуть величезну діру в будь-якій справі, яку прокурор міг би сфабрикувати проти тебе. Отже, ти її не вбивав.

— А можу я бути надто цікавим і запитати, чи є у вас ідеї, хто її вбив?

Ретнік запропонував мені свій портсигар: цього разу я дозволив собі відмовитись. Поклавши портсигар назад у кишеню, лейтенант відповів:

— Зараз ще зарано. Ким би не був убивця, він розіграв усе вкрай акуратно. Жодних зачіпок, принаймні поки що нічого.

— Чи є у вас інформація про китаянку?

— О так, звісно, це було нескладно. З нею не було нічого, крім звичного мотлоху, який жінки носять у сумочках, але її впізнали в аеропорту. Вона прилетіла з Гонконгу. Її звати Джоан Джефферсон. Віриш чи ні, але вона невістка Вілбура Джефферсона, нафтового мільйонера. Вона вийшла заміж за його сина, Германа Джефферсона, у Гонконгу близько року тому. Чоловік нещодавно загинув в автокатастрофі, і вона привезла його тіло сюди для поховання.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Труна з Гонконгу»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Труна з Гонконгу» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Труна з Гонконгу»

Обсуждение, отзывы о книге «Труна з Гонконгу» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x