Джеймс Чейз - Труна з Гонконгу

Здесь есть возможность читать онлайн «Джеймс Чейз - Труна з Гонконгу» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Тернопіль, Год выпуска: 2020, ISBN: 2020, Издательство: Навчальна книга — Богдан, Жанр: Крутой детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Труна з Гонконгу: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Труна з Гонконгу»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Загадковий містер Гардвік, телефонуючи з аеропорту, наймає приватного детектива Нельсона Раяна стежити за своєю дружиною, поки сам він буде у Нью-Йорку. Прочекавши усю ніч біля будинку за вказаною адресою, уранці детектив виявляє, що насправді дім порожній, а що ще дивніше — жодні містер та місіс Гардвік у ньому ніколи не мешкали. Нельсон Раян повертається у свою контору і знаходить там тіло вродливої китаянки. Хто і за що вбив її? Чи вдасться детективу розслідувати цей злочин та знайти таємничого містера Гардвіка? Та й, врешті-решт, до чого тут труна з Гонконгу?

Труна з Гонконгу — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Труна з Гонконгу», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Лейтенант покликав копа, який охороняв ворота. Коли той підійшов, Ретнік наказав йому якомога швидше розшукати Палскі.

Поки ми чекали, Ретнік ще раз поглянув на пістолет та сумочку, так і не торкнувшись їх.

— Я б і гроша не дав за те, що тепер тобі вдасться вижити, детективе, — сказав він. — Ні гроша.

— Я б і сам не дав ані гроша, якби не приїхав сюди, аби показати вам, що я знайшов, — відповів я, — та оскільки приїхав, то все ж поставлю гріш, але не більше.

— Ти завжди замикаєш авто? — запитав він, дивлячись на мене, поки його мозок заскрипів од дії.

— Так, але у мене є дублікат ключа у тій самій шухляді, де зберігається пістолет. Я не дивився, однак закладаюся, що тепер його там нема.

Ретнік пошкрябав щоку.

— Це правда. Коли я шукав пістолет, жодного ключа там не бачив.

Гупаючи через подвір'я, до нас підійшов Палскі.

— Займися цим авто, — сказав йому Ретнік. — Перевір усе. Поводься обережно з пістолетом та сумочкою. Краще нехай Лейсі огляне пістолет. Ворушися.

Він кивнув мені, і ми рушили через подвір'я, піднялися трьома сходинками та пройшли крізь вхідні двері у тьмяно освітлений коридор із білими кахлями, у якому відчувався звичний для поліцейських відділків запах.

Відтак закрокували коридором, піднялись одним маршем сходів, тоді знову прогупали коридором й увійшли в кімнату завбільшки з курник. Там були стіл, два стільці, картотечна шафа та вікно. І так затишно й зручно, як у загальній кімнаті в сирітському притулку.

— Це ваш кабінет? — спитав я зацікавлено. — А я вважав, що оскільки ви — зять мера, то вони забезпечили вас чимось комфортабельнішим.

— Не переймайся тим, як я живу, ліпше зосередься на своїх нещастях, — сказав Ретнік. — Якщо це пістолет, із якого її вбито, і це її сумочка, то ти уже небіжчик.

— Ви так гадаєте? — мовив я, намагаючись зручно розташуватися на стільці з високою спинкою. — Знаєте, хвилин із десять, а можливо, навіть довше я боровся зі спокусою викинути пістолет та сумочку в море; і якби я таки зробив це, лейтенанте, то ні ви, ні кмітливі хлопці, котрі дбають про закон у цьому місті, не були б анітрохи розумнішими. Та я вирішив дати вам шанс.

— Що ти хочеш цим сказати?

— Я не втопив їх, бо вони були аж надто очевидно підкинуті у моє авто. Усе це додавало інтриги до обману. Якби я їх викинув, вам би, можливо, не вдалося розкрити цієї справи.

Лейтенант знову схилив голову набік: робив він це насправді майстерно.

— Тож у мене є пістолет та сумочка. Чому, на твою думку, мені вдасться розкрити цю бісову справу?

— Бо ви не будете зосереджуватися на мені, ви шукатимете убивцю, а саме цього він і не хоче.

Ретнік на хвильку замислився, а тоді витягнув свій портсигар і запропонував мені. Це був перший дружній вчинок лейтенанта за ті п'ять років, що я його знаю. Я узяв сигару, аби засвідчити, що ціную цей жест, хоча сигар взагалі не курю.

Ми закурили і видихнули один на одного дим.

— Гаразд, Раяне, — сказав він. — Я тобі вірю. Мені б хотілося думати, що це ти убив її, однак не все так просто. Я б зекономив собі до дідька багато зусиль і часу, якби повірив у це, та не можу. Ти — дешевий приватний детектив, але не дурень. Тебе несправедливо звинувачено.

Я розслабився.

— Та не розраховуй на мене, — продовжив він. — Буде важко переконати у цьому прокурора. А він — дратівливий недоумок. Щойно дізнавшись, що у мене є на тебе, він заведе справу. Навіщо йому чекати так довго, аби бути у цьому переконаним?

Здавалося, на це нема чого сказати, тож я нічого й не відповів.

Ретнік пильно дивився через вікно, із якого було видно задній двір багатоквартирного будинку, що його здавали в оренду, із погано випраною білизною на мотузках та дитячими візочками на балконах.

— Мені потрібно поритися довкола, перш ніж прийму рішення щодо тебе, — урешті-решт сказав він. — Я можу зареєструвати тебе як важливого свідка або попросити потинятися довкола на добровільних засадах. То що вибереш?

— Я потиняюся довкола, — відповів я.

Ретнік узяв телефон.

— Ти мені потрібен, — сказав він, щойно по той бік лінії почувся голос.

Настала пауза, а тоді поштовхом відчинилися двері й увійшов хлопець у цивільному. Він був із сумлінних працівників, робота поліцейського яких ще не зіпсувала. Він дивився на Ретніка так, як вірний собака чекає на кістку.

Із виразом відрази, наче відрекомендовуючи бідного родича, Ретнік махнув рукою у мій бік.

— Це Нельсон Раян, приватний детектив. Виведи його звідси і займи чимось доти, поки він мені не знадобиться, — лейтенант поглянув на мене. — Це Паттерсон. Він нещодавно вступив у поліцію, тож не зіпсуй його раніше, ніж потрібно.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Труна з Гонконгу»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Труна з Гонконгу» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Труна з Гонконгу»

Обсуждение, отзывы о книге «Труна з Гонконгу» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x